Дитяча нервовість: як запобігти?

dytyzcha-nervovist-yak-zapobigtyПроблеми виховання дитини надзвичайно складні й різноманітні. Помилки, допущені у вихованні дітей, дають про себе знати потім протягом усього їхнього життя. Всі батьки намагаються зробити дитину здоровою, працездатною, сміливою, рішучою, добрим товаришем, який вміє жити в колективі, спокійною та життєрадісною людиною. Що ж таке дитяча нервовість?

Нервова система людини складається з центральної (до неї входить головний та спинний мозок) і периферичної нервової системи.  На час народження дитини розвиток нервової системи ще не завершений. Незрілий організм і сама нервова система дитини слабша, ніж у дорослої людини. Проте діяльність усіх внутрішніх органів та зв’язок організму з навколишнім середовищем забезпечує нервова система.

Нерідко батькам бракує терпіння, щоб вислухати свою дитину, тим самим відбиваючи у дитини приймати рішення самостійно. Матері простіше самій умити малюка, почистити йому зуби, одягти його, нагодувати. Проте деякі діти відповідають на це бурхливою реакцією, висловлюють свій протест голосним криком. Надалі у них з’являються ознаки нервовості, які проявляються у вигляді впертості, спалахів гніву, примх, що супроводжуються руховим збудженням. Проте впертості та примхам можна запобігти, якщо в межах розумного дати дитині можливість проявляти самостійність і незалежність. Можливо, це вимагатиме від батьків терпіння й додаткового часу, але все окупиться з лишком, коли дитина навчиться самостійно одягатися, умиватися, їсти.

Знайомити малюка з навколишнім світом потрібно обережно, не загромаджуючи його пам’ять складними назвами та подіями, що призводить до перевантаження і виснаження ще не дозрілу нервову систему. А це, в свою чергу, веде до порушення сну: дитина погано засинає, спить неспокійно, з нічними страхами, часто через це просипаються з плачем і криком. Такий сон, звичайно, не приносить відпочинку нервовій системі: зранку дитина встає млявою та капризною.

Часто перші ознаки нервовості помічаються у дитини при її вступі до школи. Це пов’язано з тим, що школа є новим етапом і великою подією в житті дитини. Вона потрапляє в інше середовище, змінюються розпорядок дня, звички, з’являються нові обов’язки, до неї ставляться інші вимоги. Немовля народжується з вираженою перевагою процесу збудження над процесом гальмування. Вміння стримувати себе, загальмовувати свої бажання або вчинки виробляється досить пізно. Але процес гальмування можна тренувати й тим самим посилювати. Виховання та зміцнення процесу гальмування треба починати в ранньому дошкільному віці.

В дітей дошкільного віку розвинута схильність до наслідування, тому дорослі повинні стежити за своєю поведінкою, а також враховувати індивідуальні особливості характеру свого чада. Основна причина зміни поведінки й характеру дитини — благоприємні сімейні та побутові обставини. Довготривалий вплив негативних факторів викликає емоційну напругу, виснажує нервову систему, викликає нервовість. Дуже часто причиною зміни поведінки дитини є сварки, розбіжності між батьками. Малюки хворобливо це переживають, постійно знаходяться в стані тривоги, стають лякливими, плаксивими. В підлітків порушується працездатність, вони жаліються на постійну стомленість, головний біль.

Період дозрівання (пубертатний період від 12 до 18 років) має велике значення у формуванні людини: посилюється функція залоз внутрішньої секреції, особливо статевих і гіпофіза. Ріст прискорюється, будова тіла стає непропорційною. Нервова система підлітків стає чутливою до всіх зовнішніх подразників. Зміни, що настають в організмі з одного боку цікаві для дитини, а з іншого — насторожують. В цей період батьки не повинні надмірно опікуватись, а навпаки дати їм більше самостійності, дати дітям відчути себе дорослими. Взаємини між дорослими та підлітками повинні будуватись на довірі й повазі. З підлітком не слід бути тільки наставником, треба бути й товаришем. Тоді він ділитиметься з вами своїми переживаннями, не критиметься з інтимними сторонами свого життя. Тільки так ви зможете своєчасно прийти на допомогу своїй дитині та дати їй правильну пораду.

Щоб запобігти появі нервовості у дітей, потрібно усунути всі причини, що ведуть до ослаблення нервової системи дитини, починаючи з моменту її народження. Адже таке запобігання починається з перших днів життя, з установлення твердого постійного режиму, основою якого є правильне чергування часу годування, сну та неспання. З ростом дитини дозріває центральна нервова система, стає витривалішою кора головного мозку та відповідно змінюється час сну й неспання. Безпосередньо перед сном не рекомендується ніяких збуджуючих нервову систему розваг: читання страшних казок або оповідань, перегляд телевізійних передач, шумні ігри. Не зайва буде перед сном маленька прогулянка на 15-20 хвилин.

Важливим моментом у вихованні нервових дітей є правильна організація навчання та відпочинку дитини. Завжди потрібно пам’ятати, що нервові діти швидко втомлюються, в них виснажується центральна нервова система. Велике значення має налагоджений в сім’ї порядок. А добрі взаємовідносини в сім’ї цілющо впливають на здоров’я дитини і його характер.

Література:

  1. Козинець О.В. Міжпівкульна взаємодія та її зв’язок з емоційною сферою дитини в шкільному віці // Логопедія. — 2015. — № 2. — С. 32-34.
  2. Маменко М.Є. Вплив сапліментації йоду на фізичний, нервово–психічний розвиток та неврологічний статус дітей раннього віку // Современная педиатрия. — 2017. — N 1. — С. 13-19.
  3. Остапенко О.В. Клинические и патопсихологические проявления расстройств адаптации у учащихся средних образовательных учреждений // Медицинская психология. — 2015. — Т. 7, № 2. — С. 60-63.
  4. Пипа Л.В. Соматоформні (психосоматичні) розлади у дітей. Актуальність проблеми в сучасній педіатричній практиці // Современная педиатрия. — 2015. — № 4. — С. 135-139.
  5. Цодикова О.А. Особенности формирования психического здоровья у девочек подросткового возраста // Педиатрия. Восточная Европа. — 2013. — № 3. — С. 60-70.
  6. Шалькевич Л.В. Синдром ранней детской нервности в практике детского невролога // Педиатрия. Восточная Европа. — 2017. — Том 5, N 3. — С. 360-368.
  7. Шлєєнкова Г.О. Неврологічний статус та нервово–психічний розвиток дітей раннього віку, позбавлених батьківського піклування // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. — 2013. — № 4. — С. 99-103.