Деякі відомості з історії медицини Рівненщини (частина 1)

dtyaki-vidomosti-z-istorii-medycyny-rivnenschynyМедицина Рівненщини, як і всієї України, сягає сивої давнини. ЇЇ поява пов’язана з самим існуванням людини. Наші пращури використовували різноманітні засоби народної медицини. Спочатку накопичувались знання про корисні та шкідливі властивості речовин рослинного та тваринного походження, які використовувались для лікування хворих. Люди, які займались лікуванням, були прообразом майбутніх медиків. Серед них були ті, які почали займатись вузькою спеціалізацією – спеціалісти з очних , венеричних хвороб, костоправи, бабки – повитухи та інші. Навики лікування передавались з покоління в покоління.

Після хрещення Київської Русі (988 р.) зародки медичної допомоги почали створюватись при монастирях, церквах — притулки та богадільні з функціями лікування. В Х1 ст. при Києво-Печерській Лаврі була створена перша в Київській Русі богадільня та притулок для божевільних (“келія для біснуватих”). Подібні осередки, де надавались лікування хворим, створювали і при інших церквах та монастирях. Першим лікарем в Україні – Русі був печерський монах – святий Агапіт Печерський.

Подальші драматичні та трагічні події в Україні переривають належний розвиток медицини на довгі роки та століття. Це стосується і медицини на території історичної Волині. Дані про тамтешню медицину дуже скупі. Як вважають, початки кваліфікованої медичної допомоги сягають ХV1 cт. При монастирі Святої Трійці в Малих Межиричах був організований Шпиталь для страждущих. Це була база Острозької академії, де викладалась і медицина. В 1637 році Томашем Замойським та його дружиною Катериною Острозькою був відкритий шпиталь у Рівному. В 1707 році тут був організований військовий шпиталь (період російсько–шведської війни), а у 1812 році — шпиталь для лікування хворих на дизентерію та лихоманку. В Острозі в 1863 році почала працювати так звана «лічниця» та аптека при Кирило-Мифодіївському братстві. В Волинських селах працювали повітові лікарі (по одному на повіт), фельдшери та повивальні бабки. 10 серпня 1872 року було засноване Волинське наукове медичне товариство. В період російсько-турецької війни в Рівному в 1877 році побудовано і відкрито військовий шпиталь. В 1881 році в Рівному функціонували 5 притулків, 3 лікарні, військовий лазарет з аптекою та дві приватні аптеки. Перша хірургічна допомога в Острозі надавалась лікарем Малиновським у 1885 році.

В кінці Х1Х – на початку ХХ століття на Волині розвивається земська медицина. В 1895 році в (с. Городок) відкривається дільнична земська лікарня, а в 1899 році – в (м. Дубровиця). В 1905 році лікарні розпочали працювати у Володимирці, Корці, а в 1907 – у Дубно, Радивилові, Сарнах, Тучині, Тютьковичах. Створювались та працювали інші лікувальні заклади. В 1910 році в м. Рівне організована громада сестер милосердя. Всього в повіті в 1912 році було 173 ліжка. В нашому краї працювали відомі меценати: барон Федір Штейнгель, титулярний радник Федір Ріхтер; працювали лікарі: Стефан Квітковський, Євгеній Дьяковський, Савелій Михайловський, Василь Білов, Михайло Архангельський, Госнер-Фрідріх Лямграхт, Модест Левицький, Петро Шеченко, багато представників родини Сегалів та інші.

Під час перебування Волині під владою Польщі в Рівненському повіті працювало 4 лікарні та 22 амбулаторії; в Дубенському повіті – шпиталь, приватна єврейська лікарня (30 ліжок), 3 амбулаторії товариства «ТОР»; в Здолбунівському – залізнична лікарня; в Острозькому – 2 лікарні (11 лікарів). Була лікарня і в Радивилові. В 20-30 роки дещо зросла мережа медичних закладів. Відкрились лікарня Червоного Хреста, єврейський пологовий будинок, приватна лікарня Сигала, лікарні Гойзенберга, Прохорова, міська санітарно-епідеміологічна лабораторія. В 1937 році відкриті: станція «Опіки над матір’ю та дитиною», дитяча поліклініка «Капля млєка». Товариство громадського сприяння жінкам та дітям відкрило власну амбулаторію, 5 клінічних лабораторій та 5 рентген-кабінетів. Збільшувався ліжковий фонд. Створювались повітові каси хворих. Тоді серед лікарів було 45 терапевтів, 6 хірургів, 6 гінекологів, 2 отоларингологи, 3 рентгенологи, 1 невропатолог. Серед них: 27 євреїв, 14 поляків, 10 росіян, 2 німці, 2 українці, 30 євреїв стоматологів. Серед відомих хірургів були К.Е. Гефдінг, Р. Ромський, Я.Є. Швидкий, Е.Р.Томашевич. Чудовим хірургом та видатним громадським діячем був Микола Прохоров, який закінчив медичний факультет Петербурзького університету, в Рівному проживав і приймав хворих по вул. Словацького, 3, (1900 – 1930 роки). 11 березня 1930 року помер і був похоронений на кладовищі Грабник. Серед висококваліфікованих гінекологів згадуються — О.Д. Поспеловський, М.І. Сегал, С. Солтисик, С.І. Фрішберг.

В 30 –х роках в Рівненському повіті досить складною була ситуація з інфекційними захворюваннями. Кількість щеплень обчислювалась лише декількома десятками осіб. В 1934 році зареєстровано 6035 випадків дизентерії, з них 921 померло. Висока смертність на інші інфекційні хвороби, туберкульоз. Від пологового сепсису у Рівному померло 110 жінок. У 1938 році зареєстровано 173 випадки висипного тифу, від якого померло 18.6 % хворих. Відмічався високий рівень захворюваності дітей на скарлатину, кір, кашлюк, дифтерію. Не було необхідних лікарів – спеціалістів та ліжок для інфекційних хворих.

(Далі буде — частина 2)

 Література:

  1. Квашенко Б.К. Досвід роботи Рівненського обласного онкологічного диспансеру / Б.К. Квашенко .- Київ: Медвидав УРСР, 1958.- 36 с..
  2. Медицина Рівненщини: інформаційно – рекламне ілюстроване видання / редкол.: Я.О. Маслій та ін. – Рівне: інформаційно – рекламне агентство «Ракурс», 2004. – 514 с.
  3. Менье Л. История медицины: с приложеним очерка истории русской медицины / Л. Менье.- Москва:Госиздат, 1926. — 322 с.
  4. Мусій О. Українське Лікарське Товариство: історія та розвиток (1910 – 2010 рр.) / О. Мусій, С. Нечаїв – Київ: «Народна газета», 2010 – 200с.
  5. Нариси історії медицини / ред. Степан Кухта — Львів: Кварт, 2007. – 244
  6. Научные медицинские общества Западных областей УССР, и их роль и значение в развитии здравоохранения, медицинской науки и подготовке научных кадров: третья межобластная научная историко-медицинская конференция, 25 – 26 ноября: (Тезисы докладов) / под ред. проф. М.В. Даниленко , доц. И.Я. Шапиро . — Львов, 1969. – 154 с.
  7. Шапиро И.Я. Из истории медицинского образования в Западных областях Украины и на Буковине / И.Я. Шапиро. -Львов:Изд-во ун-та, – 58с.