День всесвітнього захисту дітей

mizhnarodnyj-den-zahystu-diteiДіти є та завжди будуть найперспективнішою частиною громади. Розвиток будь-якого суспільства значною мірою обумовлений ставленням до дітей, розумінням їх проблем, інтересів, запитів, потреб, вмінням зробити крок їм назустріч. У складний період економічних, соціальних, політичних змін проблема охорони здоров’я та виховання підростаючого покоління набуває особливого значення. В 1924 році в Женеві була прийнята Декларація про права дитини, а 20 листопада 1959 року Всесвітня Організація охорони здоров’я затвердила Декларацію прав дитини, у якій проголошено, що діти — майбутнє людства і найбільша його цінність. Всі дорослі відповідають за долі дітей, тому що діти складають невелику частку населення земної кулі — усього третину.

Загальною метою Декларації є глибоке усвідомлення особливих потреб дітей відповідальними особами та суспільством, а також визнання того, що програми для дітей повинні бути складовою частиною планів економічного і соціального розвитку для здійснення безперервної державної й громадської діяльності в інтересах дітей на національному та міжнародному рівнях. Декларація дозволяє привернути увагу до становища дітей всього світу, незалежно від економічних умов, і там, де це необхідно, визначити шляхи надання їм допомоги.

Міжнародна спільнота закликає світові громадські організації якнайкраще досягти та здійснювати турботу держав про підростаюче покоління, строгого виконання принципів Декларації про права дитини перетворення її у відповідну конвенцію. Це дає можливість мобілізувати в кожній країні громадськість та уряд на посилення пошуку рішень багатьох проблем дитинства. Мир, національна незалежність  народів, свободи і соціальний прогрес є головними умовами та гарантіями для втілення прав дитини, нормального розвитку кожної дитини, створення щасливого дитинства.

Перше червня повинно бути не одноразовою акцією, а початком дій з боку уряду та суспільства за забезпечення всім дітям права на життя, здоров’я, освіту та достатку. Декларація проголошує: людство зобов’язано давати дітям усе найкраще, що воно має, забезпечити їм щасливе дитинство. В ній підкреслюється, що дитина до 18 років повинна користуватися всіма правами, зазначеними в Декларації. Проте в багатьох країнах, що розвиваються, ці права не забезпечуються, принципи Декларації не виконуються, елементарні вимоги охорони дитинства і здоров’я дітей не виконуються, для нормального виховання створені неналежні умови.

У світі налічується близько 200 мільйонів голодуючих дітей. Багато дітей гинуть через відсутність медичної допомоги, в Африці третина дітей помирає у віці до п’яти років. Бідні країни не в змозі задовольнити елементарні життєві потреби дітей у харчуванні, охороні здоров’я та освіті. Крім того, проблем додають численні локальні конфлікти та збройні сутички, у яких гинуть і через які страждають діти. В багатьох країнах розповсюджене таке асоціальне явище, як побиття дітей, фізичне насилля, яке приводить до каліцтва, психічних травм чи навіть до смерті. Наркотики, вживання алкогольних напоїв, втеча від батьків, бродяжництво в юному віці породжує соціальну відчуженість таких дітей у суспільстві.

Декларація про права дитини підкреслює, що діти через фізичну та розумову незрілість потребують турботу й правовий захист як до, так і після народження. Економічно розвинуті країни постійно піклуються про благополуччя дітей, спрямовуючи своє суспільство на створення кожній дитині щасливого та безпечного дитинства. Вони створили широку мережу охорони здоров’я матері та дитини, яка постійно удосконалюється. В розвинутих державах кожній дитині надані найсприятливіші умови для її фізичного, розумового і духовного розвитку та здорового зростання.

Декларація про права дитини передбачає права дітей на належне харчування, житло, дозвілля, медичне обслуговування, правовий захист, освіту, найкраще забезпечення їх інтересів, захист від експлуатації, жорстокості й недбалого відношення. Усе найкраще — дітям, такий принцип сучасного суспільства і це суспільство намагається дати дітям усе — що є, турбується про те, щоби вони зростали всебічно розвинутими, талановитими та корисними громадянами своєї країни і світу.

Література:

  1. Гур’єв С.О. Особливості медичного захисту дітей за умов надзвичайних ситуацій // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. — 2011. — № 1. — С. 4-6.
  2. Довбах Ганна. Куріння та діти: як захистити права дитини / Г.В. Довбах; Інформ. центр з проблем алкоголю і наркотиків. — К., 2003. — 36 с.
  3. Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства: матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 7 червня 2005 року / Верховна Рада України, Комітет з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. — К.: Парлам. вид-во, 2005. — 159 с.
  4. Моісеєнко Р.О. «Синдром жорсткого ставлення до дітей» — актуальна соціальна проблема // Современная педиатрия. — 2007. — N4. — С. 13-15.
  5. Права людини в галузі охорони здоров’я: 2013: доповідь правозахисних організацій / За ред. А.О.Раханського. — Х.: «Права людини», 2014. — 126 с.
  6. Хартія прав дітей, які перебувають у лікарнях (Європейська асоціація захисту прав дітей, які перебувають у лікарні, 1988 р., ред. 2006 р.) // Медичне право. — 2012. — № 10. — С. 92-93.
  7. Цей дорослий дитячий світ: конвенція ООН про права дитини. Коментарі. Додатки / Ред.: Е.Тарарук; Благодійна Місія «Віра, Надія, Любов». — Рівне, 2002. — 56 с.