День дільничого терапевта

den-dilnychogo-terapevtaЗдоров’я населення є основою якості життя та відображає ступінь розвитку суспільства. Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує, що поліпшення здоров’я і благополуччя людей є метою соціального та економічного розвитку. Робота системи охорони здоров’я полягає у наданні безпечної, ефективної, своєчасної і професійної медичної допомоги населенню. Для цього необхідне посилення первинної медичної допомоги — ланки першого контакту більшості пацієнтів із системою охорони здоров’я.

Сімейна медицина — це ключова ланка первинної медичної допомоги. Головна мета її — допомогти пацієнту на первинному етапі. Відомо, що терапевтична допомога населенню є найбільш масовим видом лікувально-профілактичного обслуговування, що внутрішня патологія найскладніша для діагностики і що об’єм роботи дільничих лікарів терапевтів щорічно зростає. Крім того, у структурі захворюваності, смертності і причин інвалідності  хворі терапевтичного профілю складають третю частину. Бурхливий розвиток медичної науки постійно збільшує вимоги до лікаря, який незалежно від конкретної спеціалізації мусить бути лікарем-дослідником, лікарем-науковцем, лікарем-організатором тощо. Відомо, що найбільші відкриття сучасності при їх практичному застосуванні можуть виявляти як позитивний, так і негативний вплив на здоров’я, особливо якщо при цьому не дотримуються заходи профілактики. Ось чому лікувально-діагностична тактика дільничого лікаря повинна бути активною, наступальною.

Дільничий лікар-терапевт, або сімейний лікар — є головною ключовою фігурою, лікарем специфічної кваліфікації, який добре володіє навиками лікування найпоширеніших захворювань з різних розділів медицини, наприклад: гіпертензію і стенокардію (кардіологія), цукровий діабет (ендокринологія), захворювання шлунково-кишкового тракту (гастроентерологія) тощо. Його робота складна і багатогранна. Він добре орієнтується в початкових симптомах захворювань, у питаннях експертизи працездатності, соціальної гігієни, профілактики і виявлення найбільш розповсюджених хронічних захворювань. Дільничний лікар володіє методами надання невідкладної медичної допомоги. Основним у діяльності дільничного лікаря є диспансерне спостереження хворих. Систематичне вивчення стану здоров’я населення дільниці дає можливість своєчасно виявляти ранні форми захворювань та преморбідні стани. Робота такого лікаря має свою специфіку, яка пов’язана з його професійною відповідальністю за здоров’я населення дільниці. Зрештою, не можна не враховувати психологічних особливостей роботи дільничного лікаря, який перший стикається з хворим. Від правильно встановлених стосунків з хворим і його родичами залежить ефективність роботи лікаря.

Саме на лікарській дільниці здійснюється найбільш тісний контакт закладів охорони здоров’я з населенням. Основні функціональні обов’язки дільничного лікаря визначаються найважливішими напрямками його діяльності: необхідністю надання кваліфікованої терапевтичної допомоги хворим в поліклініці чи вдома, організацією і проведенням профілактичних заходів на дільниці тощо. Діяльність дільничного лікаря і його соціальна роль проявляється насамперед в організаційній діяльності. Організація комплексних медичних оглядів населення на дільниці дозволяє виявити ті рівні захворюваності і її структуру з метою управління, планування і координації роботи, що є дуже важливим для конкретизації лікувально-профілактичної і санітарно-оздоровчої діяльності дільничних лікарів.

Усе вищезазначене вкотре підкреслює соціальну значимість дільничних лікарів у світлі загальнодержавних заходів з подальшого вдосконалення служби охорони здоров’я України. Вочевидь, що основна робота з проведенню планових і позапланових лікувально-оздоровчих заходів серед певного контингенту населення здорових і хворих осіб, залишиться у веденні дільничних лікарів-терапевтів, чи сімейних лікарів.

Література:

  1. Как врач стал пациентом, или мир вверх тормашками // Участковый врач. — 2013. — N 4. — С. 6-7.
  2. На старт, увага, лікар! [роль лікарів-терапевтів] // Участковый врач. — 2016. — № 2. — С. 14-15.
  3. Професійна бібліотека лікаря-терапевта // Приватний лікар. — 2016. — № 10. — С. 56-57.
  4. Сергеєва О.Ю. Загальна практика — сімейна медицина: місце профілактичних заходів / О.Ю. Сергеєва, К.С. Поясник // Актуальні проблеми сучасної медицини. — 2015. — Том 15, № Випуск 3. Частина 1. — С. 357-360.
  5. Ситуаційний аналіз розвитку сімейної медицини в Україні / За ред. Г.О.Слабкого, 2010. — 17 с.
  6. Сірик В.О. Доцільність переходу від дільнично-територіального надання медичної допомоги до сімейної медицини. Принципи сімейного обслуговування населення // Ліки України. — 2015. — № 6. — С. 16-19.
  7. ФОП сімейний лікар // Практика управління медичним закладом. — 2017. — N 5. — С. 78-88.