Біологічні ритми та здоров’я

biologichni-rytmy-ta-zdorovyaБіологічні ритми у природі відіграють важливу адаптивну роль. Вони забезпечують пристосування організму до оточуючого середовища. Адаптація — це процес самозбереження організму, підтримання його стійкості в навколишньому середовищі, забезпечення життєздатності і відтворення. Біологічний ритм є знаряддям адаптації. Живі системи мають добові та сезонні ритми, які є синхронними з коливаннями середовищних факторів і тим самим забезпечують злагодженість їх життєдіяльності з періодичними змінами мінливих умов.

Біологічні ритми — це безперервні зміни, безперервна динаміка стану організму людини. Саме тому безпосереднім її результатом є підтримання рівноваги організму з природою. Водночас людина здатна активно змінювати умови проживання, тим самим вносити розлад у свої взаємини з природою, формуючи ту частку конфлікту, яка необхідна для тренування механізмів адаптації. Джерелом такого розладу є динамічність самого організму. Тут потрібно враховувати віковий аспект, яскраво виражений у дитячому та старечому віці і поряд з ними — ті ритмічні процеси, які не мають аналогів у періодичності оточуючого середовища. Ці біоритми породжують постійну нерівновагу організму та середовища, є вираженням активної роботи проти рівноваги, яка являється одним з принципів функціонування живих систем.

Для того, щоб найкращим чином пристосуватися до умов існування, людина повинна співставляти ритми своїх життєвих процесів з коливаннями зовнішніх факторів. Для цього, насамперед, необхідно, щоб періоди життєвих ритмів були рівні або принаймні наближені до періодів зовнішніх коливань. Природа досягла такої рівності, використовуючи механізм природного відбору. На початку розвитку життя на Землі жили примітивні істоти, біологічні ритми яких суттєво відрізнялися від земних ритмів. Такі істоти поступово зникли, а на зміну їм з’явились нові особини, які чудово пристосувалися до середовища, виживали та давали здорове потомство. Період їхніх біологічних ритмів був спадково закріплений. Саме ці організми стали батьками сучасних форм життя, зберегли для прийдешніх і майбутніх поколінь цю дуже важливу особливість. Отже, періодичність життєвих функцій є внутрішньою властивістю будь-якого організму, інакше кажучи — має ендогенну природу.

Сезонні коливання біоритмів впливають на життєві функції людини. В широтах з вираженими сезонними контрастами клімату інтенсивність обміну речовин вища, ніж літом, відповідно і зимою споживається більше кисню. У спекотні місяці кров’яний тиск зазвичай нижче, ніж у холодні. Це пояснюється тим, що влітку знижується вміст в крові еритроцитів і гемоглобіну в порівнянні з зимовим періодом. Фахівці вважають, що літом продуктивність фізичної праці значно вища, ніж зимою. Тому що зимою організм спить і відпочиває — це цілком співпадає з біоритмами природи.

Багато хронічних захворювань, як інфекційного так і неінфекційного характеру, відмічені загостреннями у певні сезони року. Найчастіше це весна та осінь. Туберкульоз, виразкові хвороби шлунково-кишкового тракту, холецистити, панкреатити, бронхіти, полінози загострюються весною та восени. Феномен сезонних загострень дуже чітко виявляється в динаміці нервових і психічних захворювань.

Причини сезонних загострень хронічних захворювань нерідко криються у несприятливому для організму поєднань зовнішніх та внутрішніх факторів. Наприклад, підвищена чутливість людини до пилку будь-якої квітучої рослини може супроводжуватися тяжкими нападами бронхіальної астми. Або загострення хронічних захворювань внутрішніх органів весною завжди співпадає з нестачею свіжих вітамінів.

Фахівці давно звернули увагу на зв’язок періодичності в перебігу захворювань людини з біоритмами. Ці закономірності лежать в основі періодичності функцій та є ключовими до розуміння типових явищ в клініці різних нозологічних форм, таких як кризи, рецидив, пароксизми. Екзогенні фактори є не єдиною причиною періодично наступальних хронічних загострень. Поряд з ними слід мати на увазі саму природу пристосувальних реакцій, які полягають у хвилеподібному характеру їх перебігу.

У всі часи весна завжди була тяжкою порою року, чи не найтяжчою з усіх. Інфекційні хвороби, епідемії та пошесті найчастіше починалися весною. Це пов’язано із біоритмами комах та гризунів — головними переносниками інфекцій та вірусів у їх природних вогнищах. Крім того, весною температура повітря підвищується, природа прокидається, а разом із нею усі живі організми, шкідливі й нешкідливі. Віруси й інфекції починають діяти. Відповідна реакція людського організму у відповідь на інфекцію характеризується інтенсивністю та виробленням певного ритму, який спостерігається під дією надзвичайних факторів. Тобто організм вступає у боротьбу з інфекційним подразником та витрачає усю енергію і сили на перешкоджання з патогенними процесами в організмі. Коли закінчується один сезон та починається інший, різні ритмічні процеси перебудовуються при цьому з різною швидкістю, наслідком цього є стан сезонного десинхронозу. Оскільки біологічні ритми впливають на людину, то такий десинхроноз провокує сезонні загострення цілої низки хвороб на додачу до інфекційних захворювань. Багато людей страждають весною на депресії, різні невротичні розлади, безсоння, підвищену втомлюваність чи навіть знесиленість. Тому саме цей весняний сезонний феномен заслуговує спеціального вивчення в інтересах клінічної медицини.

Лікарі, які чудово орієнтуються у сезонності і біоритмах захворювань, знають, що хвороби мають хвилеподібний перебіг, що закінчення нападу чи кризи не є закінчення хвороби і що ремісія — це тимчасовий перепочинок, а не одужання. Проте лікарі в змозі попередити та вплинути на реактивність організму, зробити перебіг хвороби спокійним, без рецидивів.

Для того, щоб наука про біоритми була корисною для подальшої розробки проблем етіології, патогенезу, лікування і профілактики хвороб людини, її необхідно розвивати в плані синтезу зовнішнього та внутрішнього, тобто співставлення ритмів навколишнього середовища з власними ритмами організму.

Література:

  1. Дроговоз С.М. Біоритми нервової діяльності та фармакологічна корекція їхніх порушень // Фармакологія та лікарська токсикологія. — 2013. — № 1. — С. 14-18.
  2. Лабунец И.Ф. Биологические ритмы функций иммунной системы и возможности их регуляции у больных со злокачественными новообразованиями (обзор литераптуры и результаты собственных исследований // Клиническая онкология. — 2014. — № 2. — С. 46-52.
  3. Пішак В.П. Становлення біологічних ритмів у пренатальному онтогенезі людини // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2014. — Том 4, N 3. — С. 121-125.
  4. Рапопорт С.И. Актуальные проблемы хронобиологии и хрономедицины // Клиническая медицина: Научно-практический журнал. — 2013. — Т. 91, № 9. — С. 71-73.
  5. Романенко М.С. Харчування, метаболізм та біологічні ритми // Проблеми харчування. — 2014. — № 2. — С. 5-14.