Астма та алергія в сучасному світі

astma-ta-alergiya-v-suchasnomu-svitiБронхіальна астма в сучасному медичному баченні — це самостійне, хронічне, рецидивуюче та алергійне захворювання. Етіологічно бронхіальна астма пов’язана з впливом різних алергенів інфекційного та неінфекційного походження. Обов’язковим патогенетичним механізмом бронхіальної астми є сенсибілізація, а головною клінічною ознакою — напад ядухи. Бронхіальна астма — класичний приклад появи підвищеної чутливості у всіх основних стадіях розвитку алергії: імунологічної, патохімічної й клініко-фізіологічної.

В основі механізмів розвитку нападу бронхіальної астми та її рецидивуючого перебігу лежать відповідні реакції сенсибілізованого організму на вплив алергенів. Алергени — органічні чи неорганічні речовини, які здатні викликати стан алергії. Алергенами можуть бути прості хімічні речовини та складні органічні поєднання — білкові, білково-полісахаридні, білково-ліпідні комплекси або з’єднання білка з речовинами неорганічного походження (хімічні, лікарські, особливо антибіотики). Кількість алергенів, здатних викликати алергічні реакції, в тому числі й бронхіальну астму — надзвичайно велика. Вони поділяються на екзогенні — потрапляють в організм із зовнішнього середовища, та ендогенні — виникають в організмі під впливом ушкоджувальних факторів. Екзогенні алергени різноманітні, поділяються на інфекційні й неінфекційні.

Серед інфекційних алергенів особливе місце займає бронхіальна астма бактеріального походження. Алергенні якості різних бактерій неоднакові. Найбільш сенсибілізованою дією володіють алергени сапрофітних видів мікроорганізмів — стрептококи, ентерококи, стафілококи та інші. Ці мікроорганізми можуть довго знаходитися у верхніх та нижніх дихальних шляхах і спочатку не проявляти сенсибілізовану дію, на тлі якої розвивається бронхіальна астма. Є інша група інфекційних алергенів — мікоалергени, тобто алергени з грибів. До них належать пеніциліни, аспергіли, дріжджові гриби та інші. Часто причиною таких алергічних захворювань як бронхіальна астма та астматичний бронхіт є непатогенні гриби, спори яких зустрічаються у житлових приміщеннях. Третя група інфекційних алергенів представлена алергенами вірусів. Найчастіше після перенесеного грипу виникають різні алергози: кропивниця, висипання. Грипу і застуді передують астматичний бронхіт та бронхіальна астма.

Неінфекційні алергени представлені рослинними, тваринними, побутовими, харчовими, хімічними, лікарськими. Рослинними алергенами є пилок рослин, переважно бур’янів та злакових, який в залежності від відповідного сезону літає в повітрі з квітня по вересень-жовтень. Свіжий пилок потрапляє у вологі слизові оболонки, всмоктується в кров і сенсибілізує організм.

Алергени тваринного походження містять клітини різних тварин. Це може бути контакт не тільки з твариною (котом, собакою, конем, кроликом тощо), а з речами, що містять натуральні алергени — подушки, хутряні вироби, паласи, шкіри тварин, шерстяні тканини тощо. Виражені алергенні якості притаманні комахам. Відомі алергічні реакції у вигляді анафілактичного шоку від укусу комах. Бронхіальна астма та алергія часто виникають в тих країнах, де розводять шовкопряд, особливо у період обробки лялечок. Також деякі лікарі вважають алергенами гельмінтів та інших паразитів, що мешкають в організмі людини й тварини.

Пилові алергени широко розповсюджені. Алергійні якості пилу залежать від наявності у ньому різних залишків органічних речовин тваринного, рослинного та мікробного походження. Є пил побутовий, бібліотечний, виробничий, домашній. Домашній пил часто містить кліщів.

Харчові алергени можуть спровокувати численні алергійні реакції. Молоко містить алергійні білки лактопротеїну, казеїну, лактоглобуліну, які не сприймає певна частина населення. Загалом харчову алергію може викликати будь-який овоч, фрукт, ягода чи злак.

Хімічні й лікарські алергени — численна група речовин, що викликають різні реакції. Коли вони потрапляють в організм — низькомолекулярні хімічні речовини утворюють білкові комплекси з власними білками сироватки крові і тканин. Це свідчить про здатність майже кожного лікарського чи хімічного препарату викликати алергічні реакції. Клінічні спостереження за хворими підтверджують цю думку. Характерною для лікарських та хімічних алергенів є їх виражена здатність викликати специфічні реакції, що обумовлює полівалентність лікарської алергії, пов’язаної з подібністю хімічної структури різних речовин.

Етіологічні фактори, що викликають формування бронхіальної астми, надзвичайно різноманітні. Їх вплив на організм сприяє розвитку сенсибілізації, характер якої залежить від виду алергену, дози та способу його введення, спадкової схильності тощо. За останні кілька десятиліть збільшилась частота і тяжкість бронхіальної астми. Збільшилась кількість летальних наслідків. Патогенез та механізми її розвитку остаточно не з’ясовані. Відтак недостатньо розроблені методи профілактики і терапії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я від 5 до 15 % населення земної кулі охоплені бронхіальною астмою. Причому тенденції до її зниження не спостерігається. Всі медичні дослідження підкреслюють положення про те, що астма — надзвичайно варіабельне захворювання. Варіабельність полягає не тільки в різниці між окремими хворими, а й в динаміці хворобливого процесу в кожного з них.

Лікування бронхіальної астми та алергії не обмежується вживанням різних бронхолітичних препаратів, антибактеріальних засобів, фізіотерапевтичних та курортних впливів. Тепер на часі визнання психологічних причин цього захворювання. Здоров’я і хвороба — це особистісні переживання.

Література:

  1. Банадига Н.В. Генетичні маркери, що визначають виникнення та перебіг бронхіальної астми // Современная педиатрия. — 2016. — N 2. — С. 100-104.
  2. Беш ОМ. Акарофауна житла та сенсибілізація до алергенів кліщів домашнього пилу серед хворих на бронхіальну астму / О.М. Беш, В.І. Павліченко // Астма та алергія. — 2015. — N 1. — С. 27-30
  3. Ведення пацієнтів із бронхіальною астмою. Керівництво Шотландської міжколегіальної мережі із розробки клінічних рекомендацій (SIGN) (вересень 2016 р.) // Дитячий лікар. — 2016. — № 6. — С. 32-54.
  4. Гришило П.В. Ефективність алерген-специфічної імунотерапії при бронхіальній астмі та інших алергічних захворюваннях / П.В. Гришило, А.П. Гришило // Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія. — 2015. — № 3 Спецвипуск. — С. 40-44.
  5. Демецкая А. Бронхиальная астма: управление и контроль. Почему развивается бронхиальная астма? Каковы факторы риска? Как лечить от астмы детей и беременных? Каковы особенности терапии заболевания у пожилых людей? // Фармацевт-практик. — 2016. — № 5. — С. 22-23.
  6. Конопкина Л.И. Поиск возможностей в достижении контроля бронхиальной астмы // Астма та алергія. — 2015. — N 4. — С. 57-58.
  7. Левадна Л.О. Спектр сенсибілізації у дітей з алергічною схильністю на сучасному етапі / Л.О. Левадна // Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. — 2015. — Том 7, N 3. — С. 5-8
  8. Маслова Л.В. Иммунологический мониторинг и эффективность сублингвальной иммунотерапии при респираторной аллергии / Л.В. Маслова, А.В. Осипова // Лабораторная диагностика. Восточная Европа. — 2016. — N 3. — С. 412-423.
  9. Островский Н.Н. Контроль бронхиальной астмы: будьте на шаг впереди // Астма та алергія. — 2015. — N 4. — С. 43.
  10. Перегляд діагнозу бронхіальної астми у дорослих // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2017. — № 1. — С. 34.
  11. Перекрестно реагирующие аллергены (в таблицах) // Лечащий Врач. — 2015. — № 6. — С. 44-45.
  12. Перцева Т.А. Новые перспективные возможности лечения от крайне тяжелой до легкой бронхиальной астмы (материалы доклада) // Український пульмонологічний журнал. — 2015. — № 4. — С. 47-49.
  13. Погоджувальний документ WAO-ARIA-GA?LEN з молекулярної алергодіагностики / підготувала: Є. Канівець // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2015. — N 9/10. — С. 48-58.
  14. Степанова Г.М. Терапевтичне навчання пацієнтів з бронхіальною астмою та їхніх родичів елементам догляду та самодогляду // Медсестринство. — 2015. — N 1. — С. 36-40.
  15. Юдина Л.В. Устранение обострений бронхиальной астмы — просто и доступно // Астма та алергія. — 2014. — N 3. — С. 45-51.