Лікувальна дія алое

aloeПерші відомості про алое знайдені у арабського географа Масуді, який писав, що Арістотель (384-322 рр. до н.е.) знав про розведення туземцями на острові Соккотра алое для лікувальної мети. Тому як вчитель і наставник Олександра Македонського, Арістотель порадив йому завоювати цей острів, вигнати туземців і для більш успішного розведення алое, заселити його греками. Лікувальні властивості алое були відомі ще в далекій давнині єгиптянам, арабам, грекам, а також народам Китаю і Тібету. В Китаї алое застосовували як протиглистний засіб і при венеричних хворобах. У X ст. про алое згадують в англо-саксонських, а в XII ст. — в німецьких лікарських порадниках.

Видатний арабський лікар Разес (860-930 рр.) написав 226 книжок з медицини, які протягом 500 років були посібниками для лікарів, де він писав про ліки, які слід застосовувати при різних захворюваннях. Так, при захворюванні віспою в Індії для захисту очей робили примочки — водні розчини з алое, при великому нагноєнні на шкірі присипали її ароматичною пудрою, виготовленою з алое, троянд та ладану; при кровотечах з ран Разес рекомендує суміш з алое, ладану та яєчного білка.

Славетний лікар Авіценна (980-1037 рр.) в своїй праці “Правила медицини”, на основі якої базувалася медицина не тільки того часу, але й середніх віків, описує вплив алое та засоби його застосування: в суміші з трояндовою олією допомагає при мігрені та лікує велику кількість інших хвороб (очей, шлунка і та ін.).

Алое деревовидне є багаторічною трав’янистою вічнозеленою соковитою рослиною, висота якої досягає 60-100см. На Україні ця рослина відома як кімнатна культура, часто під назвою столітник, але батьківщиною її є Південна Африка, де виростає заввишки до 4м. Алое пристосоване до умов пустель і напівпустель, до росту на пісках з великим вмістом заліза, які лежать на поверхні пустель, де влітку ґрунт настільки пересихає, що стає твердим як цегла. Це настільки теплолюбива рослина, що вже при температурі -2 градуси, вимерзає.

У нас вдома в кімнатних умовах алое цвіте дуже рідко, бо йому бракує сприятливих умов для цвітіння: мало світла, низька температура. А в Африці, на батьківщині, воно цвіте дуже щедро. Цвіте алое й на Кавказі, часто в оранжерейних ботанічних садах і там де воно вирощується в виробничих цілях. Навіть любителі квітів, які ретельно додержуються правил вирощування, а саме: розміщення рослин на південних вікнах, посадка в найсприятливіші ґрунти — середні та легкі з слабокислою або нейтральною реакцією, з багатим вмістом солей кальцію, посилений полив влітку та обмежений взимку, пересаджування не частіше одного разу в два роки в землесуміш з різних частин дернової землі, листяного перегною та піску, не можуть добитись цвітіння рослини. До речі, з’ясовано, що в алое, вирощеному на південних вікнах, вміст вітамінів значно вищий, ніж в рослинах, які вирощувалися на вікнах, повернутих на північ. Розмножується алое молодими пагонами, що розвиваються із сплячих бруньок нижніх частин стебел, а також верхівок стебел дорослих рослин, які укорінюються у серпні-вересні у парниках з родючим ґрунтом.

З давніх-давен й до цього часу з алое виготовляють сабур — згущений до сухого стану сік з листків у вигляді зеленувато-бурих шматків, які нагадують смолу. З нього виготовляють різні препарати алое, які застосовуються як в медицині, так й у ветеринарії. Раніше сабур в нас не вироблявся, його імпортували з країн, де було зосереджено його промислове виробництво. За смаком сік дуже гіркий, тому, незважаючи на те, що листки не мають великих колючок, тварини їх не їдять.

Відомий всьому світові академік В.П. Філатов винайшов одне з найважливіших застосувань алое. Він установив, що жива тканина, як тваринна, так і рослинна, відділена від живого організму та вміщена у несприятливі умови — в темне приміщення з низькою (до + 3гр.С) температурою — і витримана там протягом 20-25 днів, зазнає біологічних змін і виробляє у собі особливі речовини (так звані біогенні стимулятори), що збуджують згасаючі життєві процеси в тканинах. Вприснутий під шкіру сік з такого “вмираючого” листка сприяє, завдяки наявним в ньому біогенним стимуляторам, одужуванню людей, хворих на кон’юктивіт, очні більма, ускладнення короткозорості. Застосовують цей метод і при виразках кінцівок, що давно не загоюються, туберкульозі легень і гортані, вовчанці, бронхіальній астмі, шкірних ранах та виразках тощо.

Препарати промислового виробництва — сік алое, сабур, лінімент алое, сироп алое з залізом і екстракт алое рідкий для ін’єкцій.

Незважаючи на те, що алое широко застосовують для лікування найрізноманітніших захворювань, є і протипоказання до його вживання, а саме:

1.при гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту;

2.при гострих захворюваннях нирок;

3.при геморої;

4.при вагітності і різних гострих запальних процесах жіночих статевих органів;

5.при захворюваннях серцево-судинної системи в стадії декомпенсації;

6.при загостреннях туберкульозу легенів, ускладнених кровохарканням.

    Отож, щоб така цікава лікувальна рослина, яка стоїть майже у кожного  на підвіконні і милує око своїм струнким силуетом та смішними рогатими листками не принесла шкоду, користуватися препаратами алое слід лише з дозволу лікаря.

Література:

  1. Алое деревоподібне / Сафонов М.М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — С. 13-15.
  2. Алое як джерело біологічно активних сполук для застосування в медицині та косметології / С.В. Вольбин [та ін.] // Практична медицина. — 2011. — Т. 17, № 4. — С. 31-35.
  3. Алоэ древовидное / Никонов Г.К., Мануйлов Б.М. Основы современной фитотерапии. — Москва: ОАО «Издательство Медицина», 2011. — С. 95-97.
  4. Аряєв М.Л. Оцінка ефективності використання гелю «Алое Вера» у комплексному лікуванні й профілактиці атопічного дерматиту у дітей // Одеський медичний журнал. — 2009. — N 6. — С. 34-37.
  5. Білозір Л.І. Ефективність адаптогену рослинного походження алое вера гель в комплексній профілактиці туберкульозу у дітей підліткового віку [препрат Алое Вера] // Український хіміотерапевтичний журнал. — 2012. — № 1/2. — С. 65-68.
  6. Данилюк О.А. Растительный иммуномодулирующий препарат для профилактики и лечения инфекционных заболеваний верхних дыхательных путей [алое] // Лечащий Врач. — 2010. — № 7. — С. 90-92.
  7. Застосування адаптогену рослинного походження алое вера гель в попередженні туберкульозу у підлітків / І.Г. Ільницький, О.П. Костик, Л.І. Ільницька та ін. // Практична медицина. — 2008. — Т.14, №4. — С. 60-64.
  8. Золотой ус, алоэ, капуста, лук, чеснок, хрен: природные средства очищают и оздоравливают организм / Сост.: О.В.Завязкин. — Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2013. — 288 с.
  9. Ільницька Л.І. Клініко-імунологічні критерії ефективності адаптогену рослинного походження алое вера гель в комплексній хіміопрофілактиці туберкульозу у підлітків // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2007. — N2. — С. 45-49.
  10. Коновалова Н.В. Применение экстракта алое и пеловита в лечении хориоретинитов туберкулезной этиологии // Офтальмологический журнал. — 2011. — № 2. — С. 23-26.
  11. Перспективи використання нового гелю із парадонтопротекторною дією, що містить екстракти алоє та кори дуба: інформ. лист з проблеми «Фармація». Вып. 187. — Київ: Укрмедпатентінформ, 2017. — 8 с.