Алкогольні психози або Біла горячка

bila_gariachkaАлкогольні психози – це принципово інша площина алкогольної патології. У цій площині розглядаються питання і проблеми норми та патології психічного і соматичного здоров’я в умовах алкоголізації. Якщо на початкових стадіях алкоголізму критерії діагностики хвороби цілком зрозумілі, то при психотичному стані відмічається якісно новий, хворобливий статус, що виникає як наслідок алкоголізації.

Перехід хронічного алкоголізму у психотичний може бути пов’язаний із впливом на організм неспецифічних шкідливостей, у тому числі соматичних хвороб, психотравмуючих факторів, загальним фізичним і психічним виснаженням тощо. У структурі алкогольних психозів присутні варіанти та типи перебігу, починаючи від гострих, зворотніх проявів, затяжних з ендоморфними розладами та до глибоких органічних уражень у вигляді енцефалопатії та алкогольного псевдопаралічу. Це дозволяє припустити загальність патогенетичних механізмів розвитку симптоматичних і металкогольних психозів. До одного з таких психозів належить алкогольний делірій, або біла гарячка.

Алкогольний делірій (біла гарячка, delirium tremens) – це психоз у формі галюцинаторного потьмарення свідомості з наявністю істинних зорових галюцинацій, ілюзій, маячні, мінливого афекту, що супроводжується страхом, рухливим збудженням і збереженою самосвідомістю. Ця форма алкогольного психозу є найбільш розповсюдженою.

Типовий алкогольний делірій виникає на фоні абстинентних проявів: тобто після раптового припинення вживання алкоголю у кінці затяжного запою або при зниженні дози алкоголю.

Як проявляється біла гарячка у хронічного алкоголіка?

Перед початком делірію у хворих починаються порушення нічного сну з жахливими сновидіннями та страхами. Вдень хворі більш-менш спокійні, нерідко відчувають тривогу, почуття вини та неприємні відчуття у тілі. Хворий намагається запити усі неприємні відчуття горілкою або, навпаки, перервати запій. І ось за декілька годин або днів після припинення вживання алкоголю розвивається делірій, або біла гарячка.

Психотичні прояви наступають найчастіше ввечері та посилюються вночі. На хворого напливають образні уявлення і спогади, починаються зорові ілюзії. Увага нестійка, чутливість до зовнішніх подразників підвищена. Хворі здригаються від шарудіння, стуку, дзвінка. Збільшуються явища дезорієнтації у часі та просторі, вони не можуть зрозуміти, що з ними відбувається і де вони знаходяться. Хворі не можуть заснути, у них збільшується відчуття тривоги. Ілюзії набувають фантастичних розмірів і комбінуються із зоровими галюцинаціями. Вони раптово бачать маленьких зелених чортиків, павуків, змій. Часто приєднуються слухові галюцинації – хворі чують музику, бачать, як маленький чортик грає на флейті. Галюцинаторні картини змінюють одна одну і залишаються незрозумілі та загадкові для хворого. Стражденні стають збудженими та метушливими, для них переживання настільки афективно насичені та значущі, що їх усний опис, з точки зору самих хворих, не потребує деталей і пояснень. Тому мова хворих складається з окремих слів і речень, часто незрозумілих, які виражають їхнє ставлення до даної ситуації.

Суттєве значення в оцінці стану хворих має порушення просторово-часових орієнтирів. Для них почуття часу протікає або повільно, або швидко. Тому після виходу зі стану білої гарячки хворі не можуть без сторонньої допомоги назвати день тижня, число і співставити свої дії з певним відрізком часу.

Разом з делірієм у хворого відбуваються вегетативні, неврологічні та соматичні розлади. Хворі пітніють, у них починається тахікардія, підвищується тиск, руки та ноги тремтять, збільшується печінка і навіть підвищується температура тіла до 39-40°С. Білки очей можуть побіліти і взагалі увесь вид хворого стає страшний і неприємний. Може бігти слина з рота. Деякі люди з білою гарячкою починають хапатися за сокиру і трощити нею усе навколо, адже у них присутні зорові галюцинації (бачать чортиків). Такі емоційні вибухи під час делірію притаманні агресивним алкоголікам.

Триває алкогольний делірій від трьох до п’яти діб, інколи від семи до десяти. У таких випадках зазвичай відмічається покращення стану у денний час з неповним критичним відношенням до даної ситуації і рецидив ввечері та вночі.

Вищеописаний стан типовий для алкогольного делірію. Він розвивається внаслідок масивної алкогольної інтоксикації. Усі соматичні симптоми та вегетативні розлади вторинні та пов’язані з інтоксикацією. Для того, щоб виникла біла гарячка, людині треба зловживати горілкою багато років, навіть десятиліття. Це явище є надзвичайно страшним, у зоні небезпеки опиняються усі навколишні алкоголіка люди. У народі людей з білою гарячкою інколи називають одержимими дияволом.

Що треба робити родичам одержимого?

Викликати швидку і поліцію, адже алкоголік у стані делірію може бути дуже небезпечним! Такі хворі підлягають обов’язковій госпіталізації, причому у психоневрологічний диспансер. Там лікарі дадуть раду таким пацієнтам, головне для родичів – вчасно звернутися за медичною допомогою. І головне – не лякатися, тримати себе у руках.

Алкоголізм є соціальний і медичний. Соціальний критерій алкоголізму розглядає пияцтво як суспільне зло та алкоголізм як захворювання. Такі хворі самі не можуть зупинитися. Допомогти їм у цьому повинні рідні та близькі люди.

 Література:

  1. Алкогольная зависимость: материалы для пациентов / ред. М.А. Винников. — М.: Изд. группа «ГЭОТАР-Медиа», 2013. — 80 с
  2. Кириленко М. Алкозалежність: короткий лікнеп / М. Кириленко // Фармацевт практик. — 2017. — № 3. — С. 42-43.
  3. Ключові аспекти діагностики і седації пацієнтів із гострим алкогольним психозом у відділенні інтенсивної терапії / І.А. Кучинська [и др.] // Медицина неотложных состояний. — 2018. — № 2. — С. 76-83
  4. Копытов А.В. Патологическое влечение к алкоголю: актуальность, причины, значимость [Электронный ресурс] / А.В. Копытов // Военная медицина. — 2018. — № 2. — С. 24-31
  5. Мельник В.І. Примусові заходи медичного характеру щодо хворих з хронічними алкогольними психозами // Психічне здоров’я. — 2013. — № 1 (разом №1/2). — С. 49-54.
  6. Рослый И.М. Алкоголизм: крах белкового обмена / И.М.Рослый. — М.: ООО » Изд-во » МИА», 2013. — 128 с.
  7. Симпозиум «Алкогольные поражения нервной системы» // Міжнародний неврологічний журнал. — 2012. — № 2. — С. 210-214.
  8. Токсичні енцефалополінейропатії та енцефаломієлополінейропатії / М.Г. Матюшко [и др.] // Український неврологічний журнал. — 2015. — N 2. — С. 69-72