Девіантна поведінка у підлітків

deviantna-povedinkaПорушення поведінки, її відхилення від загальноприйнятих норм зустрічається серед підлітків доволі часто. Девіантна поведінка (від франц. deviation) означає «збиватися зі шляху», «відхилятися від норми». Норму зазвичай визначають як ідеал, умовне визначення об’єктивно існуючого явища, середньостатистичний показник, функціональний оптимум тощо. Поведінка людини детермінована у суспільстві. Тому для встановлення меж нормальної поведінки потрібні не лише біологічні, а передусім соціальні критерії норми, оскільки саме вони є найважливішими засобами регуляції поведінки людини у суспільстві.

Характер порушень поведінки у підлітків може бути найрізноманітніший. Найчастіше вони виражаються у протиправних діях, ігноруванні існуючих вимог і правил, у пияцтві і вживанні наркотичних засобів, сексуальній розпусті, бомжуванні, суїцидальних тенденціях.

Чи є девіантна поведінка підлітка ознакою психічного відхилення, у тому числі патології особистості, чи це психологічна особливість перехідного періоду, чи недоліки виховання практично здорового підлітка? Дати питання на ці відповіді дуже складно, інколи неможливо.

Головна складність цієї проблеми полягає у тому, що вона стоїть на межі багатьох наук: соціології, психіатрії, психології, педагогіки, філософії, правознавства. Кожна з цих дисциплін має свої методологічні підходи до вивчення, термінології, розуміння і бачення механізмів виникнення асоціальної, нетипової поведінки.

Девіантна поведінка підлітків – поняття соціально-психологічне, оскільки визначає відхилення від прийнятних у даному конкретно-історичному суспільстві норм міжособистісних стосунків: дій, вчинків, висловлювань. Іншими словами – ці відхилення поведінки, не зумовлені нервово-психічними захворюваннями.

Сучасні дослідження вказують на прямий зв’язок девіації з такими соціальними факторами:

  • — недостатній рівень культури, освіти і знань;
  • — поганий вплив найближчого оточення (неблагополучна родина, групи підлітків з асоціальними тенденціями);
  • — наявність вільного часу і невміння організувати своє дозвілля;
  • — байдужість суспільства до антисуспільних і аморальних форм поведінки підлітків;
  • — низький рівень виховання вдома і в школі.

Девіантна поведінка відображає в собі не тільки антисоціальну ситуацію, але головним чином весь попередній негативний вплив оточуючого середовища, яке сформувало особистість з кримінальною спрямованістю. Мотивація є передумовою до створення детермінуючої поведінки підлітка. Поведінка людини – дорослої чи малої – залежить від характеру так званої соціальної ролі, яка накладається на неї суспільством. Мається на увазі уявлення людини про те, чого від неї очікують в конкретній соціальній ситуації. Мотивом нетипової девіації підлітка може стати конфлікт ролей: тобто це така ситуація, коли одна з прийнятних соціальних ролей вступає у протиріччя з правилами поведінки взятої на себе другої ролі. Тому антисуспільні вчинки підлітків мають найчастіше не випадковий ситуативний характер, а є попри всю раптовість, імпульсивність і емоційність логічним розвитком всього попереднього життя.

Девіантна поведінка зберігає свій інтимний зв’язок з особистістю і її непатологічними відхиленнями. До них можна віднести психологічні особливості пубертатного віку, вікові особистісні реакції, особливості характеру і соціально-педагогічну занедбаність.

Появою мотивів атипової девіації процес мотиваційної сфери не завершується. Під час вчинення девіантного вчинку і особливо після нього одні порушення можуть змінитися іншими. Наприклад, підліток зробив нехороший протиправний вчинок і боїться покарання, тому уникнути його породжує новий мотив і є сильним активатором для подальшої девіантної поведінки.

Таким чином, мотивація девіантної поведінки у підлітків є результатом складної взаємодії несприятливого внутрішнього середовища особистості і суспільства. Це означає, що лише зміни цих зовнішніх і внутрішніх умов можуть вплинути на зміни мотивації поведінки.

Попередження девіантної поведінки – це комплекс заходів, які спрямовані для її профілактики. Профілактика повинна проводитись диференційовано по відношенню до підлітків, при цьому варто враховувати, чи впливають ці заходи на здорових підлітків, чи на підлітків, нестійких у психічному відношенні. Профілактика відхиленої поведінки повинна бути поетапною, спрямованою на усунення несприятливих факторів (соціальних, біологічних, психологічних), що впливають на формування девіантних форм поведінки і найважливіше – підвищення стійкості молодої людини до цих факторів.

Актуальним завданням профілактики є виявлення так званих «груп ризику» – підлітків, у яких немає наявних ознак девіантної поведінки, проте до них дуже схильні.

Підлітки характеризується вираженою емоційною нестійкістю, у них коливається настрій, вони схильні проявляти екзальтацію і депресію водночас. Проблема формування психологічної особистості підлітка – одна з найтяжчих проблем у віковій психології. Соціальне дозрівання підлітка – процес складний, і допомогти у цьому повинні батьки і вчителі.

 

Список використаних джерел:

  1. Уралова Л.Т. Порушення імуногенезу у дітей і підлітків з девіантною поведінкою внаслідок перинатальних мозковосудинних уражень // Психічне здоров’я. — 2015. — № 2 (разом з №1/2). — С. 40-42.
  2. Чемерис Н.М. Адиктивна детермінанта у молодих осіб при формуванні повноцінної особистості // Східноєвропейський журнал громадського здоров’я. — 2015. — № 2. — С. 148-149.