ХВОРОБА ЗІКА

вірус зікаВірус Зіка відомий ще  з 1947 року, коли його вдалось виділити від мавп лісового масиву Зіка, розташованого в Уганді. До 2007 року офіційна статистика  називала лише 15 хворих. До цих пір вважалось, що передача вірусу Зіка відбувається через комарів (москітів) Aedes aegypti та Aedes albopictus Про інкубаційний період точно нічого не відомо — є ймовірність, що він становить від кількох днів до 10 діб.

У березні 2015 року у Бразилії стали більш частими випадки інфекційних застудних захворювань з симптомами, характерними для лихоманок  Денге та Чикунгуньє. У 24 хворих, яких спочатку лікували від лихоманки Денге, у крові знайшли РНК вірусу Зіка. Незабаром наявність вірусу у деяких хворих була підтверджена в ряді інших регіонів Бразилії. Тестування крові на РНК вірусу Зіка та антитіла до його проводились лише в одиничних випадках, а діагнози ставили по клінічній картині та скаргах. Через це істинна кількість хворих, уражених хворобою Зіка, невідома.

У 80% інфікованих осіб особливої симптоматики та скарг немає — досить часто ці люди навіть не підозрюють, що заражені вірусом. У інших 20% хвороба протікає як застуда, дуже нагадуючи лихоманку, викликану вірусами Денге та Чикунгуньє. Основні ознаки хвороби Зіка (або лихоманки Зіка) наступні: невисока (субфебрильна) температура тіла( набагато рідше — лихоманка), загальна слабкість, біль в суглобах, плямисті висипи на шкірі, які зазвичай розпочинаються на обличчі і розповсюджуються по всьому тілі, а також кон’юктивіт. Захворювання триває не більше 7 днів, у середньому —  2-3 дні.

«Останньою краплею», з якої розпочалась міжнародна паніка з приводу хвороби Зіка, стала офіційна заява уряду Бразилії про те, що спалах цієї хвороби пов’язаний з підвищенням рівня вродженої вади — мікроцефалії.  Проте, виявилось, що з поміж усіх перевірених діагнозів зв’язок з вірусом Зіка підтверджений тільки в шести (!) випадках. Таким чином, 264 випадки з 270, згаданих бразильським міністерством, асоціації з вірусом не мають. Наявність інших вірусних інфекцій, у тому числі розповсюдженої в Бразилії хвороби Денге, до уваги не приймались, як не враховувались і інші можливі причини виникнення мікроцефалії. Всі вірусні інфекції так чи інакше можуть вплинути на протікання вагітності і розвиток плоду.

Відмічено нетиповий ріст синдрому Гійєна Барре  під час спалахів хвороби Зіка у Полінезії та Бразилії.

В медичній літературі описані кілька випадків можливої передачі вірусу Зіка статевим шляхом. У 2008 році житель США вернувся додому з Сенегалу, де він перехворів інфекційним захворюванням, що нагадувало хворобу Зіка. Після повернення  скаржився на наявність крові у спермі (гематоспермія). Через добу після статевого акту у дружини, котра не виїжджала за кордони США, з’явились всі ознаки хвороби Зіка. Але зразки сперми на наявність вірусу Зіка не перевірялись.

Для діагностики хвороби Зіка застосовують виділення вірусу зі зразків крові, також  — метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).Оскільки вірус Зіка здатний до перехресної реакції з іншими флавівірусами, серологічна діагностика може бути утруднена. На сьогодні в Україні  лабораторна діагностика гарячки Зіка поки що відсутня. Основним в діагностиці гарячки Зіка є ретельний епіданамнез.

Як такого лікування хвороби Зіка не існує. Значить, залишаються профілактичні заходи, які не відрізняються від інших заходів профілактики вірусних інфекцій, що передаються комахами та статевим шляхом.  В багатьох країнах опубліковані рекомендації для подорожуючих, в яких акцентується увага на тому, що якщо жінка планує вагітність або вже вагітна, їй краще утриматись від поїздок до країни, де почастішали випадки хвороби Зіка.

Профілактика укусів комарів має на увазі носіння одягу, що максимально закриває площу тіла, а також використання засобів, що відлякують комах (репеллентів).

Оскільки рівень ризику передачі вірусу Зіка від матері плоду невідомий, хоча зв’язок вірусу Зіка з виникненням вад розвитку плоду підтверджений, то при найменшій підозрі на зараження цим вірусом вагітні повинні повідомляти про це лікарю. Додаткові обстеження маловірогідні, проте при необхідності —  можливі. Якщо жінка в минулому перенесла хворобу Зіка і на момент планування вагітності в її крові не виявлена РНК вірусу, планування вагітності не протипоказане.

Тестування на вірус Зіка показане вагітним при наявності в минулому подорожі в небезпечні регіони і появі клінічних симптомів у вигляді лихоманки, болів в суглобах, почервонінні очей на протязі 2 тижнів після повернення з подорожі.

Переносники інфекції — комарі роду Aedes — в умовах нашого клімату не виживають, тому епідемічне поширення гарячки Зіка, так само інших тропічних гарячок, Україні не загрожує. 

    Список використаної літератури:

  1. Березовська О.П. Вірус Зіка: чергова «сенсація» чи реальна загроза людству? – [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://lib.komarovskiy.net/virus-zika-chergova-sensaciya-chi-realna-zagroza-lyudstvu.html
  2. Шуляренко С. Гарячка Зіка: нова стара інфекція / С. Шуляренко  //  Медичний вісник+. — 2016. — №6. — С.5.