СТАРІСТЬ І САМОТНІСТЬ

старість і самотністьСтарість – це особлива пора року в житті людини, підсумок усієї життєдіяльності, усього духовного надбання. Більша частина людей перед тим як піти з життя, проходить через старість. Для нашого суспільства люди похилого віку мають величезне значення. Вони ніби той місток – з’єднують нас з минулим і майбутнім. Їхня роль у житті, їхня чисельність і значимість є причиною того, що проблема старості стала не індивідуальною, медичною, а соціальною, актуальною, важливою для суспільства і для кожної людини зокрема.

З найдавніших часів на чолі держави перебували люди в літах. В багатьох мовах світу збереглися слова для визначення можновладних людей, які походять від слів «старість», «старий». У давніх слов’ян слово «старійшина» означало старого чоловіка, який очолював владу в громаді і був шанованим усіма членами тогочасного суспільства.

Серед сучасних державних діячів ми часто бачимо людей поважного віку, які зберігають весь творчий потенціал молодості. Навіть військові керівники в арміях знаходяться у поважному віці, наближеному до 70 років. В Союзах письменників, в академіях наук, у лікарнях та інших установах продовжують плідно працювати та приносити користь суспільству люди похилого віку.

Безперечно, старість має багато переваг. Проте є й інший бік старіння. І хвороби – це не єдині проблеми, які змагають людей похилого віку. Зміни соціального статусу і звуження звичного кола спілкування породжують самотність.

Самотність буває різною. Її відчувають і чоловіки і жінки. В силу різних соціальних, побутових, економічних причин є самотні люди – удівці, розлучені. Є й такі, які ніколи не вступали у шлюб, а є старі люди, які живуть окремо від дітей та онуків, тому відчувають себе самотніми та відірваними від сім’ї. Крім цього, помирають старі друзі, знайомі, з якими можна було зустрічатися і спілкуватися, а нових важко знайти. Та які б не були причини, самотність тяжко переживається усіма і різко знижує якість життя.

Самотність може стати найбільшим лихом і причиною тяжких депресій та інколи різних психічних розладів. Самотні люди похилого віку втрачають сенс подальшого життя, відчувають себе непотрібними. В окремих випадках це може спричинити алкоголізм і навіть бомжування. Такі люди потребують насамперед психологічної допомоги і підтримки інших людей. Варто зазначити, що в нашій країні проводиться робота з самотніми людьми похилого віку службами соціального захисту. Проте ця робота потребує нових, удосконалених підходів для надання допомоги старим самотнім людям.

В нашому суспільстві проблема самотності людей похилого віку є актуальною, проте поки не вирішеною. Є зовсім небагато досліджень фахівців з цієї теми. Щоправда, в медицині існують методи подолання самотності шляхом психотерапевтичної корекції і психопрофілактики, проте це здійснюється лише у закладах охорони здоров’я, під наглядом фахівця. Цією проблемою зазвичай займаються психотерапевти, медичні психологи та геронтологи. Але ця послуга для більшості самотніх пенсіонерів є недоступною і мало хто про неї знає.

Проте для людей похилого віку є вихід з самотності. Численні психологи радять:

— для найкращого пристосування до навколишнього середовища людина повинна мати когось, з ким можна поспілкуватися. Це можуть бути сусіди, знайомі, якщо немає друзів. Фахівці не радять засиджуватися вдома, краще всього виходити до людей, в суспільство. Отже, спілкування є надзвичайно важливою частиною нашого буття;

— другою порадою є зайнятість. Варто собі знайти якесь цікаве заняття. Наприклад, ходити у бібліотеку, читати книжки. Це корисно і приємно. Є багато інших хобі: рибалка, гра у шахи, в доміно –  для чоловіків. В’язання, вишивання, вирощування кімнатних рослин у горщичках – для жінок. Тобто, є безмежний простір і фантазія для самореалізації таких людей;

— скрасити свою самотність можна за допомогою зоотерапії. Якщо немає алергії та інших протипоказань, варто завести домашню тваринку – котика чи собачку. Науково доведена користь від спілкування з домашніми улюбленцями, особливо з котами. Вони знімають стрес, піднімають настрій і загалом покращують якість життя. І крім того, додається турбота для літньої людини, є чудова можливість поспілкуватися навіть з твариною;

— перебуваючи на пенсії, можна навчатися, здобувати другу вищу освіту або самотужки вивчати будь-який цікавий предмет. Є непоодинокі випадки, коли пенсіонери вступали на заочне навчання до університету, здобували освіту юриста і навіть відкривали власні адвокатські агенції! Навчатися ніколи не пізно. Наукою доведено – освічені люди до глибокої старості зберігають ясний розум і оптимізм;

— багато самотніх людей знаходить розраду у релігії. Кожній віруючій людині незалежно від обраної конфесії релігія дає віру, надію та любов до цього світу. Кожен сам для себе шукає якісь істини. Адже наш світ і Всесвіт безмежні, вони наповнені своїм сенсом буття. Релігія допомагає осмислити такі непрості речі, знайти своє духовне призначення під Сонцем.

За кордоном в деяких європейських країнах створюються клуби для самотніх літніх людей. Вони зустрічаються для спілкування, морально підтримують одне одного. В нашій державі такого досвіду ще немає. Важливо пам’ятати, що наш суспільний добробут, наша якість життя залежить тільки від нас. Самотні люди похилого віку можуть скористатися порадами психологів і обрати для себе щось оптимальне, те, що найбільше підходить до душі. Проте і ми, молоді, не забуваймо підтримувати наших рідних і знайомих самотніх бабусь і дідусів бодай добрим словом.

Старість – це останній заключний період нашого буття. Проте це не означає, що самотня старість повинна бути періодом фізичного та психічного занепаду. Ми не в змозі продовжити наше життя понад встановленого природою обмеження. Проте в наших силах зробити старість такою ж повноцінною, активною і радісною, як і інші етапи нашого життя.

Варто повернути старим людям віру в самих себе, у свою працю, віру в інших людей.

Здоров’я вам і всього найкращого!

 

 

Список використаної літератури

  1. Белкин М.М. Лекарство от одиночества // Лечащий Врач. — 2014. — № 9. — С. 84.
  2. Бовт М.В. Причины и механизмы нарушения общей и сексуальной коммуникации у овдовевших одиноких мужчин // Медицинская психология. — 2006. — №4. — С. 71-75.
  3. Бовт М.В. Психокоррекция и психопрофилактика одиночества овдовевших мужчин // Медицинская психология. — 2007. — №1. — С. 8-14.
  4. Бовт М.В. Роль личности в одиночестве овдовевших мужчин // Медицинская психология. — 2007. — №2. — С. 38-44.
  5. Бовт М.В. Сексуальное здоровье одиноких мужчин-вдовцов // Международный медицинский журнал (Харків). — 2007. — Том13, N1. — С. 18-20.
  6. Бовт М.В. Характерологические особенности и психическое состояние одиноких овдовевших мужчин // Международный медицинский журнал (Харків). — 2007. — Том13, N2. — С. 6-9.
  7. Гуменюк Л.Н. Социальное одиночество как предиктор формирования ограниченной способности к интеграции в сообщество у бездомных с депрессивными расстройствами // Медицинская психология. — 2008. — Т.3, №2. — С. 24-28.
  8. Зуева А.В. Особенности восприятия чувства одиночества в пожилом и старческом возрасте // Східноєвропейський журнал громадського здоров’я. — 2015. — № 1. — С. 128.
  9. Квин Гала. Ключ к вечной молодости для женщин: учитесь не стареть / Г.Квин. — М.; С.Пб.: «Диля», 2013. — 288 с.
  10. Тина Берадзе: «Человек стремится с помощью еды заполнить одиночество и неудовлетворенность, формируя замкнутый круг…» // НейроNews. — 2013. — № 5. — С. 6-8.
  11. Чекман І.С. Альфред Нобель: «моє лихо — самотність…» // Мистецтво лікування. Журнал сучасного лікаря. — 2012. — № 4. — С. 57-59.