Біологічна зброя в сучасному світі

біологічна зброяОдним із актуальних питань нашого часу являється тероризм. В цілому світі існує дуже багато терористичних організацій, які важко знешкодити. Найжахливіше те, що терористи можуть використовувати і вже використовують біологічну зброю. А це масове ураження не тільки збройних сил але і мирного населення.

Біологічний тероризм є тиха, невидима, смертельна зброя. Біологічний тероризм виник давно, ще у стародавні часи. Воїни використовували заражені стріли, отруювали воду в колодязях на території ворога. Перекидали тіла  інфекційних померлих у фортеці, чим спричиняли спалах епідемії.

Біологічна зброя — це штучне вирощування згубних біологічних вірусів, які будуть використовуватися для ураження противника. Для військового застосування відбирають збудники тяжких інфекційних хвороб і деякі отруйні токсини. В якості біологічних агентів терористи можуть використовувати бактерії, віруси або токсини мікробного, рослинного чи тваринного походження.

Дія патогенних мікроорганізмів проявляється у виникненні в організмі людини інфекційної хвороби, при зараженні токсином — інтоксикації або отруєння.

Характерною особливістю біологічної зброї є здатність інфекційних збудників передаватися від хворої людини до здорової, тим самим викликаючи масове захворювання — епідемію, чи навіть пандемію — коли одночасно уражаються десятки мільйонів людей. В умовах штучно створених епідемій першоджерелами зараження людей є навколишнє середовище, повітря, харчові продукти, вода.

Розпізнати зараження біологічною зброєю насправді дуже складно. Найстрашніше те, що ніхто не знає, коли ворог буде її використовувати.

В наш час терористи використовують різні біологічні аерозолі і застосовують їх в найбільшому скупченні людей — на вокзалах, в метро, ресторанах, ринках, у великих супермаркетах. Ще можуть розпилювати віруси ракетами, літаками шляхом забруднення повітря.

Найбільш небезпечними для людства захворюваннями є натуральна віспа, вірусні геморагічні гарячки, сибірка, чума, туляремія, ботулізм, вірусні енцефаліти, гарячка Ку, бруцельоз, сап, легіонельоз та багато інших. Також останнім часом був поширений курячий грип та хвороба Ебола.

Терористи використовують штучно заражених кровоносних паразитів — комах, кліщів. Цей спосіб називається трансмісивний. Заражені паразити є небезпечними, оскільки довго зберігають окремих збудників інфекційних хвороб.

Науковці вважають, що терористичні епідемії можуть посісти вагоме місце серед епідемій третього тисячоліття. З розвитком молекулярної біології та генної інженерії можна отримати особливо небезпечні штами мікроорганізмів, які будуть стійкі до антибіотиків і зможуть протистояти вакцинам. Завдяки новітнім технологіям є всі можливості для створення етнічної зброї для народів нашої планети.

Біологічна зброя неминуче приведе до геноциду нації.

У випадку захворювання великої кількості людей  із подібними ознаками і з невідомих причин, велика смертність від даної хвороби, слабка ефективність лікування антибіотиками та багато інших чинників для якоїсь певної місцевості — це повинно насторожити громадськість та особливо служби охорони здоров’я  та служби безпеки країни.

Світова преса засвідчує, що Росія заявила про створення збудників нового покоління невиліковних хвороб. У зв’язку з реальною біотерористичною загрозою проблема багатьох небезпечних інфекційних хвороб є особливо актуальною для держави.

Значні політичні, соціальні та економічні зміни які відбуваються у світі, зумовлюють удосконалення роботи стосовно біологічної безпеки. Найкраще налагоджено роботу в цьому напрямі у США після терористичної атаки 11 вересня 2001 року.

Україна в питанні біологічної безпеки відстає від багатьох країн світу. Українському уряду ще багато потрібно попрацювати, особливо в теперішній час, коли проливається кров цивільних та військових на східних кордонах держави.

Список рекомендованої літератури

  1. Андрейчин М.А. Біотероризм: медична протидія. — Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2005. — 300 с.
  2. Андрейчин М.А. Епідеміологічна оцінка захворювань, що становлять біотерористичну загрозу // СЕС. Профілактична медицина. — 2009. — №1. — С. 69-73.
  3. Андрейчин М.А. Медичні аспекти протидії біотероризму // СЕС. Профілактична медицина. — 2011. — №2. — С. 8-15.
  4. Біологічна небезпека (учора, сьогодні, завтра) // Современные проблемы токсикологии. — 2012. — №2. — С. 17-27.
  5. Вороненко В.В. Зарубіжний досвід організації реагування на терористичні акти та інші надзвичайні ситуації // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. — 2011. — №2. — С. 7-14.
  6. Вороненко В.В. Проблеми міжнародного співробітництва у сфері протидії ядерному розповсюдженню та ядерному тероризму // Архів клінічної медицини. — 2011. — №2. — С. 84-90.
  7. Лапутіна Ю.А. Світовий досвід організації та правового забезпечення протидії біологічному тероризму // Наука і практика. — 2014. — №1. — С. 17-21.
  8. Некрасова Л. Біонебезпека: міжнародна та національна складові // СЕС. Профілактична медицина. — 2011. — №2. — С. 2-3.
  9. Основные направления противоэпидемической работы в зоне катастроф // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. — 2009. — №6. — С. 32-36.
  10. Современные проблемы и подходы в противодействии биотероризму в Украине // СЕС. Профілактична медицина. — 2010. — №2. — С. 71-79.