21 жовтня – Всесвітній день профілактики йододефіцитних захворювань

йододифіцит

Проблема йододефіциту є однією найважливіших медико-соціальних проблем у багатьох країнах світу.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), патологічні стани, що викликані дефіцитом йоду, посідають трете місце у списку 38 найбільш поширених неінфекційних захворювань людини.

Як вважають фахівці ВООЗ, кожен третій мешканець Землі входить до так званої групи ризику та є потенційним об’єктом для ураження йододефіцитними хворобами. Майже мільярд мешканців планети мають клінічні прояви йододефіцитних захворювань (ЙДЗ): принаймні 750 млн страждають від зоба, щонайменше 6 млн мають крайній ступінь йодної недостатності – кретинізм, але це лише верхівка айсберга.

Збільшення кількості мертвонароджених немовлят, передчасне переривання вагітності, безплідність, глухуватість та косоокість новонароджених, затримка фізичного, статевого та інтелектуального розвитку дітей, зростання показників серцево-судинних захворювань – це далеко не повний перелік негативного впливу “прихованого голоду” населення йододефіцитних регіонів.

Проблема йодного дефіциту є глобальною для населення всіх континентів. В йододефіцитній зоні проживають близько 1,5 млрд людей, і 12% з них мають різні ступені зоба. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у людей на забруднених територіях збільшились розміри щитоподібної залози, розвинулись різні ступені ендемічного зоба, особливо вузлові форми, гіпотиреоз, автоімунний тиреоїдит.

Сьогодні доведено виникнення раку щитоподібної залози у дітей внаслідок дії факторів Чорнобильської аварії. Провідним чинником виникнення зоба в цих регіонах є дефіцит йоду у воді та продуктах, що споживає населення. Фактор забруднення радіонуклідами лише сприяє розвитку патології щитоподібної залози.

Відомо, що йод належить до життєво необхідних елементів. Він зустрічається у всіх живих організмах. Мікроелемент йод необхідний для росту та розвитку людини і тварин, для біосинтезу тиреоїдних гормонів. Відомо, що в нормальних фізіологічних умовах при достатньому надходженні йоду в організм щитоподібна залоза продукує близько 90-100 мкг тироксину та 5-10 мкг трийодтироніну. В фізіологічних умовах щитоподібна залоза містить 10000 мкг йоду, що становить 70-80% від його загальної кількості в організмі.

Йод у вігляді різних сполук скупчується в морях і океанах, потрапляє в повітря, а потім в грунт. Кількість йоду в черноземах, глиноземах, каштанових грунтах сягає 1-50 мкг/г, а в піщаних – лише 0,5-10 мкг/г грунту. Йод потрапляє в організм людини з водою та продуктами харчування. З травного каналу йод, пов’язаний з амінокислотами, надходить в кров. В подальшому він накопичується в щитоподібній залозі залежно від його потреби в організмі. 80-90% йоду виводиться через нирки і 10-15% – через кишечник.

За данними ВООЗ , добова потреба в йоді становить:

            – для дітей до 6 років – 90;

            – для дітей від 6 до 12 років – 120;

            – для підлітків від 12 років і дорослих – 150;

            – для вагітних та жінок в період лактації – 200.

Гормони щитоподібної залози беруть активну участь в розвитку та регуляції функції нервової системи та психіки, серцево-судинної системи, органів травлення, репродуктивної функції та кістково-м’язової системи.

Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) – це патоглогічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду.

Термін “ЙДЗ”, або “розлади, спричинені нестачею йоду” (iodine deficiency disorders – IDD), використовується для позначення всіх несприятливих впливів дефіциту йоду на ріст і розвиток організму, насамперед на формування мозку дитини. Ця група захворювань включає йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію щитоподібної залози (ЩЗ) – зоб. Оскільки цей зоб пов’язаний із певними геоендемічними провінціями з мізерним вмістом йоду в зовнішньому середовищі, він дістав назву ендемічного. Регіон називається ендемічним за зобом, коли в більше ніж 10% жителів цієї території визначається зоб.

Ендемічний зоб – основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. Тому впродовж тривалого часу зоб вважався єдиним проявом такого стану. Але, доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров’я людини. Найважливішими ознаками ендемічного зоба вважають: а) захворювання, зумовлене абсолютною або відносною йодною недостатністю; б)  масовість ураження населення у певних географічних регіонах; в)  зміни в організмі не обмежуються лише збільшенням ЩЗ. Тому ендемічний зоб – загальне захворювання організму, основною ознакою якого є збільшення ЩЗ.

Боротьбу з ендемічним зобом і профілактику пов’язаних із ним захворювань слід розпочинати з поліпшення соціально-економічних умов життя населення йододефіцитних регіонів. Такі програми повинні передбачати не лише забезпечення населення йодованою кухонною сіллю, а й здійснення адекватних санітарно-гігієнічних заходів з ефективним очищенням води від органічних і бактеріальних забруднень.

В Україні проблема ЙДЗ упродовж останніх років значно загострилася. Це пов’язано як із ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що грунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. У всіх обстежених регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні.  Йодний дефіцит притаманний також областям України, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Нестача йоду зумовила підвищене накопичення радіоактивного йоду в ЩЗ у значного числа жителів (особливо в дітей) і вважається чинником підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань.

Народження розумово неповноцінних дітей – найфатальший наслідок дефіциту йоду. Доведено: якщо у 10-15% населення збільшена ЩЗ, відповідно знижуються індекси, що характеризують інтелект особи. У зв’язку з цим медико-соціальне та економічне значення нестачі йоду в Україні полягає в істотній втраті інтелектуального, освітнього і професійного потенціалу нації.

У йододефіцитних районах збільшується частота смертності серед дітей першого року життя. У дітей при народженні фіксується низька маса тіла, підвищується частота природжених аномалій. В таких дітей  більший ризик розвитку інфекційних захворювань у дитинстві. Одним із показників тяжкості ЙДЗ у регіоні є частота неонатального гіпотиреозу. Проблема вродженого гіпотиреозу вважається однією з найактуальніших для ендокринології та педіатрії. Це визначається значною поширеністю захворювання, ранньою інвалідизацією та можливістю своєчасної діагностики, що закладає основу для запобігання тяжким наслідкам гіпотиреозу.

Характерним проявом йодної недостатності у дітей є зоб. Найчастіше еутиреоїдний зоб зустрічається в підлітків під час періоду статевого дозрівання. У цьому віці навантаження на ЩЗ  зростає у зв’язку з більшою потребою в тиреоїдних гормонах і формуванням відносної йодної недостатності за рахунок посилення метаболічних процесів.

Наслідки йодного дефіциту в дітей не обмежуються лише розвитком зоба. Залежно від вираження йодної недостатності спостерігаються різного ступеня інтелектуальні розлади й порушення фізичного розвитку. У районах із тяжким дефіцитом йоду (споживання йоду нижче від 20 мкг/добу) від 1 до 10% населення має ознаки кретинізму, у 5-30% спостерігаються легкі моторні порушення і психічні розлади зі зниженням здатності до навчання, абстрактного мислення й соціальної адаптації. У 30-70% населення цих регіонів відзначається зниження розумових здібностей.

Вузол (вузли) у ЩЗ – це завжди переживання хворого і відповідальність лікаря за точний діагноз й оптимальний вибір методу лікування. Наявність будь-якого вузлового утворення в щитоподібній залозі слід розцінювати з точки зору онкологічної настороженості.

Вузловий зоб – це клінічний діагноз, що не збігається з однойменним морфологічним визначенням. Під терміном “вузол” у клінічній практиці розуміють утворення у ЩЗ будь-якого розміру, що має капсулу й визначається пальпаторно чи за допомогою візуалізуючого дослідження. Вузловий зоб – збірне клінічне поняття, що об’єднує всі пальповані вогнищеві утвори у ЩЗ із різними морфологічними характеристиками.

Величина пальпованого вузла в ЩЗ зазвичай перевищує 1см. За допомогою високочастотного датчика методом УЗД можна встановити основну ознаку вузла, а саме наявність капсули, а також і вузли менших розмірів, що істотно розширює можливості практичного лікаря щодо діагностичного пошуку, але іноді буває і причиною нецілком виправданих радикальних втручань. Кінцевою метою обстеження хворого з вузловим зобом є вирішення питання: чи потребує пацієнт операції на ЩЗ, чи можна рекомендувати йому медикаментозне лікування і динамічне спостереження.

Саме тому на етапі клінічного обстеження хворого необхідно: 1) підтвердити або виключити наявність злоякісної чи доброякісної пухлини ЩЗ; 2) визначити розміри вузла (вузлів) та його (їх) локалізацію.

При вузлових утворах у ЩЗ, які не перевищуютьу розмірах 1 см і / або не пальпуються, пацієнтам слід рекомендуватиперіодичне (1-2 рази на рік) ультразвукове обстеження й подальше динамічне спостереження. Слід зазначити, що вузловий колоїдний зоб невеликих розмірів часто не вважається обов’язковим показанням не лише до хірургічного лікування , а й взагалі до будь-якого медичного втручання. При наявності вузла у ЩЗ діаметром понад 1 см необхідна його пункційна біопсія під контролем УЗД.

Однією з найбільш серйозних проблем навіть легкого йодного дефіциту є висока поширеність тиреотоксикозу у старшій віковій групі. Клінічно ця проблема досить актуальна тим, що в пацієнтів похилого віку тиреотоксикоз важче діагностується, оскільки йому притаманна незначна клінічна картина. Ще одним фактом, який свідчить про те, багатовузловий токсичний зоб як найчастіший прояв функціональної автономії ЩЗ це ЙДЗ, є зменшення поширенності тиреотоксикозу на тлі здійснення йодної профілактики.

На основі результатів зазначених досліджень найчастіше встановлюють діагноз вузлового колоїдного зоба. Колоїдний зоб не вважається пухлиною, його розвиток зазвичай пов’язаний із тривалим перебуванням у регіоні йодного дефіциту, тобто це – йододефіцитна тиреопатія. При колоїдному зобі в групі проліферуючих фолікулів порушується процес накопичення колоїду, внаслідок чого ці фолікули значно розтягуються з утворенням вузла. Якщо вузловий колоїдний зоб не перевищує в розмірах 3 см, рекомендується, як правило, консервативне лікування. Якщо вузол перевищує в діаметрі 3 см, наявні показання до операції (струмектомії).

Профілактика ЙДЗ  набагато ефективніша, ніж лікування наслідків йодного дефіциту, тим більше що деякі з них (розумова відсталість, кретинізм) практично незворотні. Незважаючи на велику поширеність, ендемічний зоб належить до тих захворювань, які підлягають ефективній первинній профілактиці.

З метою подолання недостатності йоду в харчуванні використовують методи індивідуальної, групової та мосової йодної профілактики.

Індивідуальна йодна профілактика полягає у споживанні продуктів із підвищеним вмістом йоду (морська риба, продукти моря), а також лікарських препаратів, що забезпаечують надходження фізіологічної кількості йоду (йодид калію).

Групова йодна профілактика передбачає призначення препаратів йоду під контролем спеціалістів у групах найбільшого ризику розвитку ЙДЗ (діти, підлітки; вагітні та жінки, які годують груддю; особи репродуктивного віку; особи, які тимчасово проживають в ендемічному зобному регіоні; при позитивному родинному анамнезі; пацієнти, які завершили курс лікування ендемічного зоба), особливо в організованих колективах (дитячі садки, школи, інтернати).

Масова йодна профілактика вважається найефективнішим та найекономічнішим методом і досягається шляхом додавання солей йоду (йодиду або йодату калію) до найпоширеніших продуктів харчування (кухонної солі, хліба, води) та розрахована на всіх жителів певного ендемічного регіону.  Цей метод профілактики називають також німим, адже споживач може не знати, що використовує продукт харчування, збагачений йодом.  Використання йодату калію підвищує якість йодування солі і дозволяє збільшити термін придатності такої солі з трьох місяців до року.

Вживання йодованої кухонної солі вважається базовим і найуніверсальнішим методом профілактики йододефіцитних захворювань: сіль вживає більшість населення незалежно від соціального й економічного статусу, діапазон її споживання незначний (від 5 до 10 г на добу), вартість йодованої кухонної солі практично не відрізняється від нейодованої. Інші способи (йодування хліба, води, плавленого сиру, кондитерських виробів тощо), використовуються не так часто й не можуть конкурувати із вживанням йодованої солі.

Рекламовані в засобах масової інформації харчові добавки з йодом типу йодованого молока, йогуртів, дріжджів тощо за ефективністю, доступністю, ціною та іншими аспектами не можуть бути рекомендованими для популяційної профілактики дефіциту йоду, для профілактики дефіциту гормонів ЩЗ, для нормального фізичного та розумового розвитку дітей. Разом з тим категорично забороняється використовувати для профілактики зоба краплі спиртового розчину йоду або розчину Люголя. Навіть в одній краплі розчину Люголя міститься йоду в 100 разів більше, ніж потрібно організму на день. Надлишок йоду може призвести до небажаних наслідків.

Профілактика ЙДЗ залишається однією з найважливіших медичних проблем в Україні.

Список використаних джерел

Бачу М. І. Частота поєднання дифузного зобу та харчової алергії в дітей з йододефіцитного регіону / М. І. Бачу // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2020. – N 2. – С. 65.

Белых Н. А. Йододефицитные заболевания. История и реальность / Н. А. Белых // Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. – 2018. – Т. 12, № 4. – С. 6-14.

Бобрик М. І. Актуальні діагностичні рішення клінічного завдання «Оцінка рівня йодного насичення організму» = Current diagnostic solutions of the clinical problem «Assessment of the level of body iodine saturation» / М. І. Бобрик, В. М. Резніченко // Ендокринологія. – 2019. – Т. 24, № 3. – С. 259-263.

Вороненко В. В. Чорнобильська трагедія і рак щитовидної залози в динаміці / В. В. Вороненко, В. М. Якимець, В. П. Печиборщ // Харківська хірургічна школа. – 2018. – № 5/6. – С. 117-125.

Герзанич С. О. Алгоритм прогнозування невиношування вагітності в умовах природного йодного дефіциту / С. О. Герзанич, О. Ю. Мулеса // Здоровье женщины. – 2018. – № 8. – С. 48-51.

Дедишина Л. Дефіцит мікроелементів як причина розвитку ендемічного зоба [йод] / Л. Дедишина // Фармацевт практик. – 2019. – № 5. – С. 26-27.

Івахненко Н. Т. Вплив дефіциту йоду на перебіг вагітності у жінок зі звичайним невиношуванням / Н. Т. Івахненко, І. І. Редько, О. М. Чакмазова // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. – 2018. – Т. 8, № 4. – С. 47-49.

Йодне забезпечення дітей м. Київ = Iodine providing Kyiv children / В. І. Кравченко [та ін.] // Ендокринологія. – 2019. – Т. 24, № 3. – С. 5.

Карвацька Ю. П. Стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у пацієнтів з вугровою хворобою, які мешкають у йододефіцитному регіоні / Ю. П. Карвацька, О. І. Денисенко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2019. – N 2. – С. 18-24.

Кравченко В. І. Біологічна роль йоду та йодна недостатність як патогенетичний фактор виникнення тиреоїдної патології у вагітних та її профілактика / В. І. Кравченко, Б. К. Медведєв // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2018. – Т. 14, № 3. – С. 11-18.

Левадська Н. Йододефіцит при вагітності / Н. Левадська // З турботою про жінку. – 2018. – № 6. – С. 11-12.

Особенности распределения внутриклеточного пула йода в организме детей с внебольничной пневмонией на фоне йододефицита / О. Д. Кибар [и др.] // Журнал клінічних та експериментальних медичних досліджень. – 2018. – Том 6, N 1. – С. 133-138.

Особливості перебігу та частота клінічних проявів полігландулярного синдрому ІІІА типу у хворих, які проживають у йододефіцитному Тернопільському регіоні / Н. В. Пасєчко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2019. – Том 15, N 2. – С. 51-55.

Приготування рідких лікарських форм: Мікстура Карташова [йод] // Фармацевт практик. – 2020. – № 3. – С. 36-37.

Стан йодного забезпечення дітей та жінок репродуктивного віку в західному регіоні України / Н. В. Пасєчко [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2019. – Т. 15, № 7. – С. 40-46.

Тронько М. Д. Профілактика йодозалежних захворювань в Україні (огляд літератури) / М. Д. Тронько, В. І. Кравченко // Довкілля та здоров’я. – 2019. – N 2. – С. 65-69.

Українсько-Американський тиреоїдний проект: огляд наукових публікацій із питань епідеміології, дозиметрії та йодного забезпечення = Ukrainian-American thyroid project: review of scientific publication on epidemiology, dosimetry and iodine protection / М. Д. Тронько [та ін.] // Ендокринологія. – 2018. – Т. 23, № 2. – С. 154-166.

Чи існує зв’язок між хворобою Хашимото і рівнем йоду в сечі? / A. Turgut [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2019. – Т. 15, № 5. – С. 9-14.