14 червня – Всесвітній день донора крові

14-chervnya-vsesvitnij-den-donora-kroviП’ятдесят восьма сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я з метою сприяння добровільному та безкоштовному донорству крові прийняла 23 травня 2005 р. резолюцію про заснування Всесвітнього дня донора крові, який щороку 14 червня відзначають десятки країн. Всесвітній день донора крові координується Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

В цей день проводяться масові заходи, щоб звернути увагу владних структур та громадськості про потреби людства в крові людини та її компонентах, які ще не можливо замінити іншими, та висловити подяку донорам крові за те, що вони рятують життя іншим людям. Донорська кров є дуже цінним та часто єдиним ресурсом в лікуванні хворих, наданні їм невідкладної допомоги. Про цілющі властивості крові є багато інформації.

Історія переливання крові сягає в сиву давнину. Гіппократ радив хворим на психічні захворювання пити кров здорових людей. Подібне описують в своїх працях Пліній та Цельс. В Римі старий папа Інокентій VІІІ з метою омолодження пив кров молодих людей. В Єгипті під час війни для лікування поранених використовували кров баранів. Старогрецькому царю Костянтину проказу лікували шляхом використання ванн із крові.

Значний поштовх в розвитку переливання крові дало важливе відкриття в 1628 році англійського вченого У. Гарвея закону кровообігу в організмі людини. В 1666 році англійським анатомом Р. Лоуером здійснене успішне переливання крові від однієї собаки до іншої. В 1667 році у Франції лікар Людовика Х1V Жан-Батист Дені перелив кров від тварини до людини. Згодом він успішно здійснив переливання крові із сонної артерії ягняти 15 — річному хлопчику, а також одному із бідних робітників, який також став першим свідомим донором в історії людства. Частина випадків переливань крові була невдалою і закінчувалась смертю, тому ці процедури у Франції були заборонені. Подібні експерименти проводив англійський лікар Ричард Лоуэр в Англії. Розвиток донорства супроводжувався багато-чисельними підйомами та падіннями. Кристофер Рен в 1656 році (Лондонське Королівське Товариство) використовував в якості голки для ін’єкції пташине перо, а замість шприца – міхури риб і тварин. В 1795 р. в США американський лікар Філіп Сінг Фізік провів першу трансфузію крові від людини до людини (офіційна інформація відсутня). 1882 р. — Джеймс Бланделл, британський акушер, здійснив вдале переливання людської крові з допомогою шприца пацієнтці з післяродовою кровотечею. 1867 р. — англійський хірург Джозеф Лістер в переливанні крові вперше використав антисептики. Австралійський лікар Карл Ландштейнер в 1900 році відкриває три групи крові, за що йому була присуджена Нобелівська премія. В 1902 р. відкрита четверта група крові Альфред де Кастелло и Адріано Стурлі. 1912 р. введено поняття універсального донора (1-ша група) та універсального реципієнта (4-та група). Значним поштовхом в розвитку донорської справи було відкриття антикоагулянтів, що дало можливість заморожувати кров. Під час першої світової війни Великобританія використовувала мобільну станцію переливання крові. В 1930 році в Радянському Союзі створено першу систему зберігання донорської крові в банку крові. Тисячі поранених під час Другої світової війни були врятовані завдяки донорській крові.

Відкриття груп крові, резус-фактору, отримання знань про склад крові (еритроцити, плазма) та інші наукові досягнення сприяли подальшому розвитку донорства крові

Історія донорства крові в Україні тісно пов’язана із світовою та з історією в Радянському Союзі. Протягом десятиліть завдяки новим винаходам щодо збору крові, її зберігання, переробки та переливання, стало можливим забезпечення лікувальних закладів якісними та безпечними компонентами та препаратами донорської крові.

Служба крові в Україні сьогодні є однією з важливих складових діяльності системи охорони здоров’я. Вона відбирає донорів крові, здійснює заготівлю, тестування, переробку, виробництво компонентів крові, їх зберігання, розподіл та видачу. Служба крові в нашій державі поступово переходить на міжнародні стандарти відповідно до умов реформування української системи охорони здоров’я, як цього вимагає Угода асоціації України та ЄС. Стандартизуються процеси заготівлі, переробки, тестування, зберігання, видачі донорської крові та її компонентів. Потребується створення національної системи крові для надання послуг службою крові, нагляду за якістю, міжгалузева взаємодія. Важливою є безпека донорської крові. Вимагає негайного поліпшення автоматизація управлінням службою (національний реєстр донорів крові, управління службою крові, тощо).

Особливу увагу слід надати добровільному безоплатному донорству крові та її компонентів. За останнє десятиліття катастрофи забрали понад 1 мільйон життів. Щороку вони торкаються більше 250 мільйонів людей в усьому світі. Щомиті в усьому світі у людей будь-якого віку і походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Приєднуйтесь до донорства, станьте одним з тих людей, які віддають частину себе за для допомоги іншим.

Література:

  1. Голєва Н. Донорство крові та її компонентів – соціально-необхідна справа / Н. Голєва // Журнал заступника головного лікаря .-2015.-№5.-с.49-58
  2. Дедишина Л. Ті, що дарують життя / Л. Дедишина // Фармацевт-практик.-2015.-№6.-с.20-21
  3. Замковый А.Д. Трансфузиологическая помощь в военно-лечебных учреждениях во время вооруженных конфликтов / А.Д. Замковый // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа.-2017.-Том3№2.-с.156-157
  4. Рудакова Ю. 14 червня – Всесвітній день донора / Ю. Рудакова // Вісник Червоного Хреста України .- 2016.-№2.-с.14-15
  5. Салманов А. Зберігання і транспортування донорської крові / А. Салманов // Практика управління медичним закладом.-2015.-№1.- с.32-48