12 листопада – Всесвітній день боротьби з пневмонією

zahvoruyvannya-legen-suchasnuyj-poglyad-do-dnya-pulmonologa

Щорічно, 12 листопада відзначається Всесвітній день боротьби з пневмонією.  Ця дата була заснована з ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії.  Метою цього Дня є підвищення обізнаності населення про пневмонії і сприяння заходам з профілактики та лікування цього захворювання.  Тема Всесвітнього дня боротьби з пневмонією 2020 року: «Право кожної дитини на виживання».

За даними ВООЗ, пневмонія є причиною близько 15% смертей дітлахів віком до п’яти років — щохвилини від запалення легень помирає два малюки у світі.

Країни з найбільшою кількістю смертей від дитячої пневмонії сконцентровані в Африці на південь від Сахари і в Азії, включаючи Демократичну Республіку Конго, Ефіопію, Індію, Нігерію і Пакистан.

Пневмонія, або запалення легень, — це форма гострої респіраторної інфекції, що вражає передусім альвеоли (мікропухирці, основний функціональний елемент легень).

У здорової людини альвеоли наповнені повітрям, а у хворого на пневмонію в альвеолах накопичуються слиз та рідина, що ускладнюють газообмін і зумовлюють біль під час дихання.

Хворий на пневмонію потребує якнайшвидшої діагностики та стаціонарного лікування у спеціалізованих медичних установах.

Причини пневмонії

Головні збудники пневмонії — бактерії, віруси, грибки та деякі найпростіші мікроорганізми. Зокрема, розвиток бактеріальної пневмонії у дітей найчастіше зумовлюють пневмококи (Streptococcus Pneumoniaе) та гемофільна паличка типу Б (Haemophilus Influenzae Type B, Hib). А найпоширеніша причина вірусної пневмонії — респіраторно-синцитіальна вірусна інфекція (гостра вірусна хвороба з групи ГРВІ).

Також можливий розвиток запалення легень через уживання деяких медичних препаратів, унаслідок автоімунних захворювань тощо.

Шляхи передавання інфекції

Є кілька механізмів інфікування:

  • респіраторно-синцитіальний вірус потрапляє в організм, коли людина торкається предметів, на яких є віруси, бактерії чи грибки, а потім — очей або носа; 
  • повітряно-крапельним шляхом (через носову чи ротову порожнину) поширюються як віруси, так і бактерії;
  • через кров часто відбувається бактеріальне зараження немовлят під час пологів або відразу після народження.

Щойно вірус опиняється у верхніх дихальних шляхах, він проникає у поверхневий шар їхніх клітин, альвеоли чи легеневу паренхіму. Разом із легенями також уражаються інші органи, що призводить до порушення різних функцій організму.

Симптоми пневмонії

Симптоми вірусної та бактеріальної пневмонії загалом подібні, однак у хворого на вірусну пневмонію може проявлятися більша кількість різноманітних ознак.

Найчастіші симптоми пневмонії:

  • підвищення температури тіла (38–39 °C, рідше — 37,2–37,4 °C), лихоманка;
  • кашель із виділенням слизово-гнійного (зеленкуватого) або навіть гнійного мокротиння, інколи може бути «сухе» покашлювання;
  • відчуття браку повітря, зниження апетиту;
  • втома, сонливість, пітливість;
  • задишка внаслідок фізичного навантаження, інколи біль за грудиною;
  • втягнення грудної клітки — під час вдихання западає її нижня частина (у здорової людини грудна клітка розширюється під час вдихання);
  • свистячі хрипи під час дихання (частіше за вірусних інфекцій).

Інколи хворим грудним дітям важко пити або ковтати їжу, у них знижується температура тіла, з’являються судоми, дехто може навіть знепритомніти.

За пневмонії часто вислуховують хрипи в легенях. Але вислухати їх удається не завжди. Діагностувати недугу допомагають рентген і комп’ютерна томографія, пульсоксиметрія, аналіз крові та мокротиння.

Класифікація.  Існує багато класифікацій цього захворювання.  Найбільш значущим в практичному відношенні є поділ пневмоній на:

  • негоспітальна пневмонія, яка виникає при інфікуванні під позалікарняної обстановці або пізніше 4 тижнів від виписки зі стаціонару, а також в разі розвитку захворювання в умовах стаціонару в перші 48 год від моменту госпіталізації  (в такій ситуації вважають, що інфікування відбулося ще до надходження в стаціонар і клінічна картина розвинулася в перші 2 доби перебування в стаціонарі);
  • нозокоміальну (що з’явилася внаслідок зараження, що стався всередині лікарні) або внутрілікарняна;
  • аспіраційна (викликана вдиханням будь-якої рідини або твердих тіл, які не повинні потрапити в дихальні шляхи в звичайних умовах);
  • пневмонію, що виникла на тлі імунодефіцитних станів (ВІЛ, вроджені імунодефіцити та ін.).

Основні клінічні прояви пневмонії: підвищення температури, можливий озноб, поява кашлю, в перші дні зазвичай сухий, потім з’являється мокрота з відділенням мокротиння.  Можлива поява болю в грудній клітці при диханні, задишка. Практично завжди спостерігаються симптоми інтоксикації: слабкість, головний біль, відсутність апетиту, з’являються загальні симптоми нездужання.

Про тяжкість захворювання можна судити за такими симптомами пневмонії як: ступінь дихальної недостатності, вираженість явищ інтоксикації, декомпенсація супутніх захворювань і наявність ускладнень.

Найбільш небезпечні ускладнення пневмонії:

  1. Абсцес легенів: при цьому частина легкого гине, і на цьому місці формується порожнина.
  2. Гнійний плеврит. При ускладненому перебігу пневмонії плевра запалюється, і між цими листами може накопичуватися гній.
  3. Дихальна недостатність.
  4. Інфекційно-токсичний шок і сепсис: виникають, коли бактерії виділяють у кров велику кількість токсинів. Для того, щоб зупинити цей процес, організм виділяє активні речовини (цитокіни), які викликають запалення, розширення судин з різким падінням артеріального тиску (шок) і активують формування кров’яних згустків (тромбів) в судинах, що порушує  кровообіг в усіх органах.  Несприятливі наслідки пневмонії спостерігаються не тільки в ураженні дихальної системи і пошкодженні легеневої тканини, але і в ураженні інших органів і систем.

Діагностика. При підозрі на пневмонію призначають рентгенограму грудної клітини (визначення локалізації запалення легені), аналіз мокротиння (визначення збудника інфекції), аналіз крові, пульсоксиметрія (вимір рівня кисню в крові) та ін.

Основне лікування захворювання – медикаментозне (антибактеріальні та протигрибкові препарати, при необхідності хворому прописуються імуностимулятори, муколітичні та відхаркувальні препарати, вітаміни).  Якщо виникає необхідність, можуть призначатися інгаляції кисню.  У більшості випадків при пневмонії необхідна госпіталізація пацієнта в стаціонар – відділення терапії або пульмонології.

Лікувати пневмонію самостійно небезпечно!  Якщо у людини з’явилися симптоми захворювання,  необхідно негайно звернутися до лікаря! Пізня діагностика та затримка лікування погіршують прогноз захворювання!

Перелік рекомендованої літератури з пульмонології:

  1. Адроге Г. Д. Дыхательная недостаточность. -М., “Медицина”. – 2003.– 264 с.
  2. Алгоритм оценки одышки в практике врача первичного звена. Практическое руководство для врачей под редакцией академика РАМН А. Г. Чучалина. – Москва, 2012. – 68 с.
  3. Белевский А. С. Рекомендации для врачей по проведению астма-школ для больных бронхиальной астмой. – М., “Атмосфера”.- 2007. – 60 с.
  4. Болевич С. Б. Бронхиальная астма и свободно радикальные процессы: патогенетические, клинические и терапевтические аспекты. – М., “Медицина”, – 2006. – 256 с.
  5. Бондарев А. В. Современная рентгеноэндоскопическая и лучевая диагностика и лечение бронхолегочных заболеваний. – “Казань”. – 2001. – 15 с.
  6. Гайдуль К. В. Нозокомиальная пневмония. Этиология, патогенез, диагностика, лечение и профилактика. – “АБОЛ-мед”. – 2005. – 31 с.
  7. Гармаш В. Я., Ракита Д. Р. Пневмония. – “Рязань”. – 2004. – 27 с.
  8. Страчунский Л. C, Белоусов Ю. Б., Козлов Н. С. (ред.). Антибактериальная терапия. Практическое руководство. – 2000. – 190 с.
  9. Функциональная диагностика в пульмонологии: Практическое руководство / Под ред. акад. Чучалина А. Г. – М.: Издательский холдинг «Атмосфера», – 2009. – 192 с.
  10. Глобальная стратегия лечения и профилактики бронхиальной астмы (пересмотр 2011 г.) / Под ред. А. С. Белевского. – М.: Российское респираторное общество, – 2012. – 108 с.